Вибрані твори в двох томах. Том 1
- Автор: Сюсюра Володимир
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Вибрані твори в двох томах. Том 1». Краткое содержание книги:
Ірпінь
МІНІСТРОВІ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР ТОВАРИШЕВІ БАБІЙЧУКУ
Зробили Воробйова круком, щоб наші душі він терзав...
На тиражі наклав він руку, він на безсмертя руку зняв!
Це, значить, на Шевченка мову... Все ріже й ріже тиражі!..
Та справа тут не в Воробйових...
У них не стало б хижих рук, а в Вас, товариш Бабійчук!
Куди Ви дивитесь? Для чого в ясній дорозі до висот, під стягом щастя й перемоги, довірив душу Вам народ?
Невже для того, щоб в скорботі синіла київська блакить, невже для того, щоб мерзоті на нашім горі руки іріть і грать на руку тим, хто служить заокеанським паліям!
Невже цього не видно Вам?
Який це жах! В цих днях грозових під злий моторів вражий свист терзають серце наше й мову!..
Ви ж українець-комуніст.
Не малорос, а українець, і мову любите свою...
За неї я ішов в бою,
як тисячі, як Ви, мій брате!.. Од гніву хочеться ридати (який це жах!..) в своїм краю, коли мерзота в рідній хаті святиню убива твою...
До Вас звертаюсь я, міністре! Я вірю в Ваше серце чисте, гоніть духовних муравйових, і ковалів, і воробйових з залитих радістю висот! Спасибі скаже Вам народ.
Київ, 13.УІІІ.60
Люблю вас за правдивий сміх, що сонцебризно в пісні лине, учитель юних днів моїх,
Павло Григорович Тичина!
Тебе люблю давно, Максиме, ще з днів повстання і заграв, за спілі яблука, що ними мене ти в пісні годував!
Проти негідників, лакуз
і бюрократів, я клянуся, писати буде Білоус, аж поки побіліють вуса.
Щоб стать сатири отаманом, ти не один пройшов етап... Степане! Звуть тебе Степаном, а ти в поезії — Остап.
ВАСИЛЕВІ ШВЕЦЮ3
Співай, Василь, на щастя краю про наші зоряні літа!
Хай читачів серця єднає твій спів, як дратва золота.
ПЕТРОВІ СЛІПЧУКУ4
Твоїх байок не любить крук, що зазіха на Батьківщину.
Хоч в тебе прізвище й Сліпчук, а зір у тебе соколиний.
ЮРІЄВІ СМОЛИЧУ5
У тебе жінка, може, і гарненька, але собі негарно ти зробив.
Не посадив в клозет ти Винниченка, а сам себе туди посадовив.
ДОНОЩИКАМ
Грудницька6 і Стебун7 — зловісні дві фігури, замість душі у них печер зміїних тьма...
Вони нашкодили не тільки для культури, але і для людей, що згинули дарма.
Ось Чабанівський. Ходить важно. Сократа лоб, в очах — блакить.
Він філософствує поважно, а над копійкою тремтить.
ОЛЕКСІ ГУРЕЇВУ9
У нього вдача не раба,
він рідний брат мені по класу.
Хоч він і трохи шкандиба, але додибав до Парнасу.
АНДРІЄВІ ГОЛОВКУ10
Од “Бур’яна” до “Гармаша” — безсмертя золоті етапи.
За що ж товкли, моя душа, тебе од критики сатрапи?
Ти — справжній гул народних струн, у тебе очі сині, чулі...
Я пам’ятаю, як Стебун тебе терзав у дні минулі...
А ти мовчав... Хоч все те чув. Дививсь в обличчя ботокуда...
І в забутті Стебун загув, тебе ж ніколи не забудуть.
ВОЛОДИМИРОВІ ВІЛЬНОМУ11
Слабенька й квола в нього муза, хоч коротенькі крильця й є.
Але до зір страшенне пузо йому злетіти не дає.
ВАСИЛЕВІ КУЧЕРУ12
У далі зоряні, вишневі, де сяє щастя крізь туман, летить наш Кучер на коневі, немов останній з могікан!
Василь, веселий і красивий, летить крізь років каламуть...
Хай не пристане кінь твій сивий,
і добрим кучером ти будь!
ІВАНОВІ БІЛОДІДУ13
Я не люблю холоднокровних, до спин слизьких їх я не звик.
1 не люблю людей двомовних, — в людини ж бо — один язик.
НЕБЕЗПЕКА
Небезпека нашій мові знов загрожує... Ножі!!!
Ріжуть, ріжуть воробйови українські тиражі!..
ЛЕОНІДОВІ НОВИЧЕНКУ14
Ти вже не раз терзав поета за те, що любить рідний край.
В житті ти просто — спірохета, в літературі — поліцай!
* * *
Така печаль, така обида!
Сказати серце хоче всім: наш Бабійчук од Білодіда не одрізняється нічим.
ЮРІЄВІ КОБИЛЕЦЬКОМУ15
Дивлюсь на цей куркульський профіль, на Кобилецького дивлюсь
і дзвінко у душі сміюсь: іде кирпатий Мефістофель.
Така уже пішла доба, що з бою ми йдемо до бою.
Твоє наймення є Скаба16, але в житті не будь скобою, що душ людських не окриля
і тільки рота затуля.
ІВАНОВІ КАВАЛЕРІДЗЕ17
Подобаєшся ти Сосюрі, як і раніш, так і тепер.
В кіно ти скульптор, а в скульптурі — поет і кінорежисер.
САВІ ГОЛОВАНІВСЬКОМУ18
Якась чудна й комічна в Сави муза, він нелегкий проходить з нею шлях.
Чи б’ють його, чи він кого вовтузить, — завжди усмішка в його на вустах.