Тринадцять градусів на схід від Грінвіча

Вже двічі падав на воду той мелодійний дзвін, а човен все ще не вибрався з мережива проток між островами, які вже закрили собою Хаммерферст. Та ось громаддя гір, що весь час нависали над морем, неначе зменшились і враз відступили назад. Сильний боковий вітер накренив човна. Хвиля стала злою і непривітною. На її гребінцях запінились білі бурунці. «Крістіна» вийшла у відкрите море.

— Парус! — крикнув Ролф і подався до блоку. Касяи допоміг спустити і прив'язати непокірне полотнище. Ролф перейшов на корму і запустив мотор. Човен поволі розвернувся і побіг за хвилею. Вітер дув тепер у корму, і «Крістіна» почала швидко віддалятися від берега. Скоро він уже лиш маячів за бурунами, що доганяли човна, а через деякий час і зовсім зник з очей.

Інгрід почувала себе забутою, одинокою. Їй було страшно. Навкруги здіймалися велетенські, як їй здавалося, хвилі, свистів, противно підвиваючи, нестримний вітер. Вона забилась у куток, сиділа на відкидному сидінні в тісній, незатишній рубці, і нікому не було до неї діла. Тільки зараз по-справжньому почала усвідомлювати, на що зважилась, і пожаліла, що не скористалася з пропозиції Гіти і не залишилась у Хаммерферсті. Можна, зрештою, було залишитись і в загоні Ніссена, там теж потрібен фельдшер, там теж щодня бої і треба лікувати, ходити за пораненими, хворими, а тут усе не так, все незвичне. Море! Вона ніколи не думала, що воно таке страшне… Почуття її розбурхані, бентежні. Вона ще не могла собі пояснити, що, власне, утримало її від рішення залишитись на континенті. Недобрий поголос? Репутація батька? Але після того, як він відплив до берегів Нового Світу, вона ніколи навіть не згадує про нього. Як гарно сказав цей росіянин: «Він утік, а вона воює!..» Навіщо пов'язувати своє добре, ім'я з людиною, яку вже давно не вважаєш батьком? Як це, виявляється, важливо для самого себе: добре ім'я твоє в пам'яті людей. От Кассій розуміє — обурився, зірвався і сказав Лундхолсту прямо, що за таких батьків діти не відповідають. А Ролф? Чому цього не зробив Ролф? Чому промовчав? Чому зчервонівся? Йому було соромно… За неї соромно? «Невже він здатний мене в чомусь попрікнути? Адже він знає про мене більше, аніж хто інший. Поруч зі мною завжди була його мати, а він згоряє від сорому і нічого більше…» Інгрід зіщулилась, затисла душу образа, пронизав біль. Сама собі здавалась маленькою грудочкою у долі на долоні. Подме вітер, підхопить хвиля і пропало життя. Ніхто не згадає, що була така.