Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Правда, за сучасних умов, що існують в Україні, наведена думка ставиться під сумнів деякими положеннями Конституції України. Справа в тому, що правотворчі органи, безсумнівно, належать до державних органів, які відповідно до частини другої ст. 19 Конституції повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. А частина друга ст. 6 Конституції покладає на органи законодавчої, виконавчої і судової влади обов'язок здійснювати «свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до закону». Здійснювати повноваження «відповідно до закону» — це стосовно правотворчих органів означає не приймати нормативно-правові акти, які б суперечили чинним актам законодавства того ж ієрархічного рівня. Виникає думка визнати, зокрема закони в частині, в якій вони суперечать раніше прийнятим законам, такими, що прийняті всупереч частині другій ст. 6 і частині другій ст. 19 Конституції і не підлягають застосуванню.
§ 56. Проблема зворотної дії закону у часі
Неможливість зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів (крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи) не виключає застосування нового закону чи іншого акта законодавства до правовідносин, що виникли раніше, якщо ці правовідносини продовжують існувати після набрання чинності новим законом чи іншим актом законодавства. Але цей закон чи інший акт законодавства визначає права, обов’язки і відповідальність учасників правовідносин, що виникли раніше, тільки за умови, що юридичний факт — безпосередня підстава суб’єктивного права, юридичного обов’язку чи відповідальності, виник після набрання чинності відповідним законом чи іншим актом законодавства. Якщо юридичний факт має триваючий характер, то новий закон застосовується при визначенні прав, обов’язків і відповідальності з моменту набрання ним чинності.
1. Частина перша ст. 58 Конституції України встановлює, що «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи». Конституційний Суд України в рішенні у справі «про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів»[186] витлумачив наведене конституційне положення у такий спосіб, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Це тлумачення повністю відповідає змісту наведеного конституційного положення та заголовку розділу II «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Конституції України, до якого (розділу) включене положення, про яке йдеться.
Що стосується застосування до юридичних осіб, держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад правила про неприпустимість зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, то це є можливим, але така можливість ґрунтується не на ст. 58 Конституції, а на засаді правової визначеності, яка включає до себе правило про неприпустимість зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, входить до змісту принципу верховенства права і застосовується з урахуванням особливостей, що мають враховуватись при застосуванні принципу верховенства права. Частина перша ст. 58 Конституції не поширюється на юридичних осіб також у частині надання зворотної дії у часі законам та іншим нормативно-правовим актам, що пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Проте Конституційний Суд дійшов висновку про те, що в законі може бути зазначено на те, що встановленим ним нормам, що скасовують або пом’якшують відповідальність юридичних осіб, надається зворотня дія у часі. Ця правова позиція суперечить правовій нормі, яка логічно закріплена в частині першій ст. 58 Конституції, виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного і відповідно до якої правові норми, що скасовують або пом’якшують відповідальність юридичних осіб, не мають зворотної дії у часі. Зазначена правова норма виключає встановлення будь-якими нормативно-правовими актами, у тому числі законами, правових норм, які б надавали зворотної дії у часі актам, що пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Це стосується і ч. 2 ст. 5 ЦК («акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи»).
186
Рішення Конституційного Суду України в справі про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.99 № 1-7/99 // ОВУ. —1999. — № 7. — Ст.255.