Новітнє вчення про тлумачення правових актів

Це могло б створити загрозу для радіаційної безпеки людей, а тому з урахуванням принципу верховенства права і його складової частини, закріпленої в ст. 3 Конституції України, відповідне положення Трудового кодексу не буде застосовуватись, а застосовуватись буде ст. 66 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку».

2. Загальні правові норми, що встановлені частиною другою і четвертою ст. 130 КЗпП, допускають покладення на працівників матеріальної відповідальності «тільки за пряму дійсну шкоду» і не допускають покладення на них матеріальної відповідальності за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки. Частини друга-четверта ст. 1353 КЗпП приписують у відповідних випадках визначати розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню працівниками, «за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди», «за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів», відповідно до окремого порядку «визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні». Зазначені ціни включають прибуток, який входить до складу ціни і не був отриманий підприємством, установою, організацією. Що стосується «кратного обчислення» розміру шкоди, то ця правова конструкція взагалі є спадком соціалістичної концепції трудового права, що надавала трудовому праву виробничу функцію і передбачала у певних випадках більш жорсткий підхід до працівників, ніж той, що встановлювався цивільним законодавством (раз трудове право є таким, то краще було б, якби його не було зовсім). Це суперечить самій ідеї трудового права, яке виникло із потреби забезпечити працівникам більш сприятливі умови роботи за трудовим договором, ніж ті, що встановлювались цивільним законодавством. Але усі ці міркування не можуть перешкоджати тому, щоб із положень частин другої-четвертої ст. 1353 КЗпП зробити висновок від наступного правового явища (порядку обчислення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівниками, за якого (порядку) працівники зобов’язані не тільки відшкодовувати пряму дійсну шкоду, а й сплачувати в порядку матеріальної відповідальності додаткові грошові суми), до попереднього і виявити у такий спосіб правову норму, згідно якої у відповідних випадках, передбачених ст. 1353 КЗпП, працівники несуть матеріальну відповідальність не тільки за пряму дійсну шкоду, а й за не одержані прибутки, несуть під виглядом матеріальної відповідальності обов’язок сплатити штраф, який підприємство установа, організація зобов’язані перерахувати до Державного бюджету, як це передбачено Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення і псування матеріальних цінностей. Правові норми, що виявлені при тлумаченні частин другої-четвертої ст. 1353 КЗпП, є спеціальними і підлягають переважному застосуванню перед загальною правовою нормою, що встановлена частиною другою ст. 130 КЗпП і допускає покладення на працівників матеріальної відповідальності «тільки» за пряму дійсну шкоду, завдану підприємству, установі, організації.