Поліція

Він знову зосередився на стелі. На ній не було ніяких слідів, але це й зрозуміло, в гіпсовій панелі можна вирізати великий отвір, потім його закласти, зашпаклювати і пофарбувати усю стелю. Харрі вирішив, що це можна виконати за півдня, якщо працювати ефективно.

Він встав на крісло, поставивши ноги на підлокітники, і спрямував кінчик лома у стелю. Хаген правий: якщо слідчий без поліцейського посвідчення й ордера на обшук розламає стелю без згоди власників приміщення, суд напевно не візьме до відома можливі докази, здобуті таким шляхом.

Харрі ударив. Лом пробив стелю з глухим стогоном, і на обличчя йому посипалася біла крейда.

Харрі був не поліцейським, а усього лише стороннім консультантом, не учасником слідчих дій, а приватною особою, яку, відповідно, слід було особисто притягнути до відповідальності і засудити за вандалізм. І Харрі був готовий відповісти за свій вчинок.

Він заплющив очі й відвів лом убік. На лоб і плечі посипалися шматочки гіпсу. І запах. Тепер він став ще сильніший. Харрі знову заніс лом, збільшив отвір і огледівся у пошуках того, що можна було б поставити на крісло, щоб заглянути в діру, що утворилася.

Але знову той рух біля вікна. Харрі зістрибнув на підлогу і підійшов до вікна, приставив до скла долоні, щоб відгородити світло, і нахилився до скла. Але, окрім силуетів яблунь, він нічого не зміг розгледіти. Деякі гілки легко погойдувалися. Може, од вітру…

Харрі знову обернувся обличчям до кімнати, побачив великий пластмасовий ящик з "ІКЕА", поставив його на крісло і вже хотів забратися нагору, як раптом з боку коридора пролунав якийсь звук. Клацання. Він зупинився й прислухався. Але більше звуків не було. Харрі здригнувся. Просто старий дерев’яний будинок тріщить під поривами вітру. Він виліз на пластмасовий ящик, обережно випростався, сперся руками об стелю і просунув голову в отвір у гіпсовій панелі.

Сморід був настільки пронизливим, що очі його вмить наповнилися сльозами, і йому довелося напружитися, щоб продовжувати нормально дихати. Запах був йому знайомий. Плоть на тій стадії розкладання, коли вона випускає гази, небезпечні для того, хто їх вдихає. Тільки одного разу він вдихав запах такої ж сили: коли вони виявили труп, що пролежав у темному підвалі два роки, і зробили дірку в поліетилені, в який він був загорнутий. Ні, смердів не гризун і навіть не сімейство гризунів. Усередині було темно, світло не потрапляло в отвір, але прямо перед Харрі щось лежало. Він чекав, поки зіниці повільно розширювалися, щоб бачити при такому мізерному освітленні. А потім він побачив. Дриль. Ні, електричний лобзик. Але позаду лобзика було ще щось, чого Харрі не міг розгледіти, просто відчував фізично. Щось. У нього несподівано перехопило горло. Звук. Кроки. Під ним.