Поліція
- Автор: Несбё Ю
- Серия: Инспектор Харри Холе #10
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6908-5
- Переводчик: Марія Козлова
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Поліція». Краткое содержание книги:
Офіцера поліції знаходять мертвим на місці давнього вбивства, у розслідуванні якого він брав участь. Коли те саме трапляється з двома іншими поліцейськими, стає зрозуміло, що це не випадковість. До того ж ці давні справи не було розкрито. Нові вбивства скоєно з жахливою жорстокістю, а у поліції немає жодних припущень. І що найгірше: вони втратили свого кращого слідчого — Харрі Холе, який пішов з поліції, щоб викладати у Поліцейській академії…
— Я постараюся, — шепотіла вона, — я постараюся…
Харрі глибоко зітхнув і затремтів.
Він помітив порух. Усе сталося так швидко, що він не встиг зреагувати.
— Щось не так? — запитала Ула, прибираючи піджак Мікаеля до шафи.
— А що не так? — відповів він питанням, потираючи обличчя долонями.
— Йди сюди, — сказала Ула, провела його до вітальні, всадовила на диван і стала позаду нього.
Вона поклала долоні на те місце, де шия переходить у плечі, намацала кінчиками пальців середину трапецієвидного м’яза і натиснула. Мікаель голосно застогнав.
— Ну? — вимовила вона.
Він зітхнув:
— Ізабель Скоєн. Вона запропонувала, щоб колишній начальник поліції допомагав нам до закінчення розслідування вбивств поліцейських.
— Ну то й що? Хіба це погано? Ти сам казав, що вам потрібно більше ресурсів.
— На практиці це означає, що він виконуватиме обов’язки начальника поліції, а я — підносити йому каву. Це було б виразом крайньої недовіри, з якою я не міг би змиритися, адже ти розумієш.
— Але ж це тимчасово!
— А потім? Коли справа буде розкрита під його, а не моїм керівництвом? Гадаєш, член міської ради скаже, що тепер не так страшно, і я можу знову зайняти свій пост? Ой!
— Вибач, але в цьому місці м’язи напружені. Спробуй розслабитися, коханий.
— Вона так помщається, ти ж розумієш. Ох уже ці жінки… Ой!
— Ох, я знову торкнулася цього місця?
Мікаель вивернувся з її рук.
— Найжахливіше в тому, що я нічого не можу зробити! Вона — ас в цій грі, а я — новачок. Якби у мене була невелика фора, якби був час знайти союзників, зрозуміти, хто кому чеше спинку…
— Користуйся тими союзниками, що в тебе є, — сказала Ула.
— Усі найважливіші союзники знаходяться на її половині поля, — відповів Мікаель. — Бісові політики! Вони не думають про результати, як ми. У них усе обчислюється голосами виборців, їм важливо, як події виглядають в очах ідіотів, що мають право голосу.
Мікаель схилив голову. Руки її повернулися. Цього разу вони рухалися м’якше. Вона масажувала його, гладила по волоссю. І у той момент, коли він збирався відключитися від усіх думок, вони застопорилися і повернулися до її слів: "Користуйся тими союзниками, що в тебе є".
Харрі був засліплений. Відчувши рух позаду себе, він автоматично випустив Сільє і обернувся. Поліетиленова фіранка була відсунута убік, і в очі йому било світло. Харрі підняв руку, щоб прикрити очі.
— Пробач, — пролунав знайомий голос, і промінь світла опустився вниз. — Прихопила з собою ліхтарик. Ти не думав…
Харрі зі стогоном видихнув:
— Дідько, Катрино, ти мене налякала. Е-е-е… нас.
— А, так, це ж… студентка. Бачила тебе в академії.
— Я пішла з академії, — вимовила Сільє цілком незворушно, ніби знудившись від цієї розмови.
— Он як? І що ви тут.
— Соваємо меблі, — сказав Харрі, шмигнув носом і показав на діру в стелі. — Намагаємося знайти якусь стійкішу підставку.
— Зовні стоїть драбина, — зауважила Катрина.
— Правда? Зараз принесу.
Харрі пройшов повз Катрину і вийшов з вітальні. Хай йому грець…
Драбина була притулена до стіни будинку поряд із відром для фарби.
Коли він повернувся, в кімнаті стояла мертва тиша. Харрі відсунув крісло і встановив алюмінієву драбину прямо під дірою. Ніщо не вказувало на те, що дівчата розмовляли між собою. Вони стояли, склавши руки, із байдужими обличчями.
— А чим це так смердить? — запитала Катрина.
— Дай ліхтарик, — попросив Харрі, узяв його і виліз на драбину.
Він відірвав шматок гіпсу від стелі, засунув у отвір ліхтарик, а слідом за ним — голову. Дістав зелений електричний лобзик. Полотно було не нове. Харрі простягнув його Катрині, тримаючи двома пальцями:
— Обережно, на ньому можуть бути відбитки.
Він спрямував промінь ліхтарика у глиб ніші, на мертве тіло, що лежало збоку, затиснуте між старою і новою стелею. От халепа, він заслуговує на те, щоб стояти тут і вдихати запах мертвого гниючого м’яса, ні, він заслуговував нате, щоб самому бути гниючим м’ясом. Адже він, Харрі Холе, хворий, дуже хворий. І якщо його не пристрелити на місці, то йому знадобиться допомога. Адже він трохи не вчинив це, хіба ні? Чи він зупинив себе? Або ж думку про те, що він, можливо, зупинився б, він вигадав, щоб принаймні засумніватися?
— Бачиш що-небудь? — запитала Катрина.