Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Чекатимуть, — без жодної емоції підтвердила Овіта, і погляди усіх присутніх звернулись до Знаючої. Та сиділа, схиливши голову, і не дивилась на екрани.
— Звідки вам це відомо, сестро? — поцікавилася Вей.
— Планети не мовчать, жінко, і я чую голос Фаренго.
— Це містика?
— Це древні вміння Знаючих.
— А ці ваші древні вміння не допоможуть нам обійти стражів лабіринту?
— Мої вміння, жінко, належать до царини пасивного знання. Я можу запитувати й чути відповіді, але мені не дозволено відчиняти двері або обдурювати охоронців. Знаючі істоти з тієї древньої раси, яка побудувала лабіринт, передбачили багато. Таких, як ви, вони також передбачили. Не майте в цьому ані найменшого сумніву.
— Нас зібрали тут для вислуховування піфійських пророцтв? — своє запитання Вей адресувала не Овіті, а Шермі.
— І для цього теж, баронесо, — у голосі клонки з'явився притиск. Чітко артикульована нотка з металічним відтінком. — Нас у цій залі шестеро. Рівно стільки, скільки скеґер зможе доправити на Фаренго за один рейс. Нам не вдасться наблизитися до планети на лайнері. Там на нас, скоріш за все, чекатимуть військові кораблі, відправлені сюди імператором. Але невеличкий скеґер, замаскований під метеорит, здатний прорватися непомітним і здійснити гальмування, не виходячи на проміжну орбіту.
— Небезпечний варіант, — завважив Некіч. — Системи орієнтації скеґерів не завжди дозволяють витримати оптимальний кут входження до планетарної атмосфери. Я маю на увазі здійснення гальмівного маневру безпосередньо з міжпланетної траєкторії. Тим більше, що процес руйнації маскування займе секунд сорок. Весь цей час маскування так чи інакше відіграватиме роль «вітрила». Атмосфера буде дерти маскувальну піну на клапті, й тут уже ніякий позитроний мозок не зможе передбачити всіх сюрпризів із динамічними навантаженнями. Рискання й перевантаження на бічних векторах може перевищити критичне.
— Хем уже здійснював подібні маневри на «Серенітіс», — повідомила Шерма.
— Двічі, — підтвердив той. — На Нолі і на Кідронії. Орбітальні станції нас, зрозуміло, засікли, але думаю, вони й досі вважають ті випадки падіннями метеоритів. Маскування повністю згорає на сьомій-восьмій секунді. Перевірено.
— А захисні екрани скеґера витримають атмосферний удар? — поцікавився Некіч.
— Раніше витримували, — знизав плечима Махоніко. При цьому буфи на його рукавах кумедно підстрибнули.
— Атмосфера Фаренго не така щільна, як у Нолі й Кідронії, — підтримала пілота Шерма. — А «Серенітіс» сконструйовано за спеціальним проектом. Його було задумано саме для таких проривів, хоча офіційно скеґер будували за принципами звичайної бізнес-яхти. Конструкція здатна витримати двадцятикратне перевантаження. У нас на «Максвелі» також є обладнання для створення дуже якісного маскування. Монітори імперських безпілотників не зможуть відрізнити нас від метеорита.
— Оце вже казка, — похитав головою Некіч. — Відрізнять, будь певна. Ти завжди недооцінювала розробки мудрагеликів із Другого Арсеналу.
— Будемо сподіватись на краще, — мовила Шерма, але в її голосі не відчувалося впевненості.
— А на поверхні? — запитав Вольск.
— Що «на поверхні»? — на обличчі пілота з'явилося щось подібне до ворожості. Археолог його дратував.
«Ревнує до мене Шерму», — вирішив Вольск, а вголос запитав:
— Маскування згорить на восьмій секунді, це я зрозумів. Але ж ми не зможемо після посадки його відновити. Скеґер, що стоятиме на рівнині, можна буде побачити навіть із сусідньої планети. А монітори безпілотників здатні роздивитися та ідентифікувати на поверхні будь-якої планети предмет розміром із ніготь.
— А ми закопаємо «Серенітіс», — сказав Махоніко, звертаючись до Шерми, а не до археолога. — У нас є універсальний кіборґ і набір землерийних модулів. Цілком пристойний набір, з тартановими робочими поверхнями. Ми прифаренгимося уночі, а на ранок скеґер уже буде під землею. Кіборґ викопає поряд імітацію метеоритного кратера. Монітори безпілотника, зрозуміло, зафіксують метал під поверхнею… Але ж буває, що ядра залізних метеоритів не руйнуються при зіткненні з планетою. Якщо вони все ж вирішать перевірити і відправлять зонд, то ми його спробуємо пошкодити. Не проблема. Їм буде важко визначити причину пошкодження. Кажуть, що на Фаренго позитроніка працює вкрай нестабільно.