Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
«Ваша рідна Тіронія не є квітучим світом».
«Не квітне, ваша правда. Але й не вимирає від епідемій і міжусобиць, як за часів Великої Смути. Ми, до прикладу, не здатні самостійно утримувати від заколотів і заворушень мільйони робочих клонів. Наша поліція не має ані навиків, ані техніки для відбиття масових атак повстанців. Поки ми створимо власну боєздатну армію, проведемо з нею навчання, клони з нами розберуться. Ми навіть найманців не встигнемо найняти. Я не хочу, щоб мою сім'ю вирізали скажені біороботи, як вони вирізали колоністів у „Благословенному починанні“ на Кідронії».
«Отже, ви не хочете допомогти своєму світові здобути свободу?»
«Хочу. Але не з такими союзниками, як ви. Краще теперішній імперський режим, аніж влада обмежених і мстивих прихильників демократії. Занадто багато ненависті накопичилось у світах Периферії. Поки який-небудь парламент буде дискутувати, що припустимо, а що неприпустимо, що гуманно, а що негуманно, орди клонів переб'ють усіх тіронійців. Парламент потім висловить офіційне співчуття, створить комісію. Знаємо. А піфійки… Піфійки нам не заважають і не загрожують. Ми на Тіронії ніколи тих піфійок не бачили».
«Шкода. З вас, комісаре, вийшов би чудовий сенатор і міністр безпеки майбутньої Федерації. Але ви надто загрузли у службових стереотипах, страхах і забобонах. Ми шкодуємо, що ви зробили такий вибір. Ідіть, Марков, і помріть, залишаючи ваш народ у злиднях і нікчемності».
«Прощавайте!» — комісар зробив крок до виходу.
Двері відчинилися. За ними Марков очікував побачити Айло чи кіборґа-вбивцю. Але за дверима стояли ноланці в парадних мундирах офіцерів Джи Тау. Старший за званням привітав комісара статутним вітанням:
— Я капітан-командор Ролло, головний координатор Служби Запобігання на Нолі. Уповноважений повідомити, що все те, що з вами зараз відбулося, сіре, було частиною стандартної процедури перевірки на лояльність, передбаченої для вищих посадових осіб Імперії. Ви, сіре, її успішно пройшли, і я, за дорученням імператора, оголошую, що з цього моменту вам, Рене Марков, доручено виконувати обов'язки імперського намісника Сектора Кастора. Офіційні примірники наказів про ваше призначення і присвоєння вам позачергового звання генерал-лейтенанта поліції знаходяться у командуючого Другим флотом. Він чекає на вас, сіре, у золотому залі Замку намісників. А я вітаю вас від імені Верховного Координатора лорда Ґрідаса, від свого імені та від імені усіх своїх офіцерів.
Борт лайнера М99 «Максвел»,
район зірки Таліс у Темному Агрегаті Оріона.
22 октомбрія 416 року Ери Відновлення
Стіни, підлогу і стелю Зоряної вітальні «Максвела» конструктори лайнера спроектували у вигляді системи оглядових екранів. Відвідувачі вітальні могли насолодитись грандіозною сферичною панорамою космічного простору довкруж лайнера. Шестеро тих, хто зібрався у вітальні, наче зависли між безоднями Всесвіту. Навіть крісла, у яких вони сиділи, стали прозорими, і зоряне світло проходило крізь їхні підлокітники й бильця. Над головами учасників зібрання нависало багряне вітрило Туманності Оріона, на умовному горизонті блакитним вогнем палав гігант Рігель, а під ногами таємничо мерехтів розсип древніх червоних зірок, серед яких лише досвідчене око навігатора або астронома змогло б відшукати вишневу крапку Таліс.
Вольск знав п'ятьох із учасників зібрання. Спікерське крісло зайняла Шерма, одягнута у майже прозоре, перетягнуте вузькими шовковими стрічками, плаття без рукавів. Її праву руку вище ліктя прикрашав масивний золотий браслет. У цьому одязі клонка нагадала археологові зображення Есфірі з полотна Теодора Шасеріо[70]. Правіше від Вольска завмерла у напруженій позі баронеса Вей. Зірки химерно віддзеркалювалися на поверхні сріблястого комбінезона, який тісно облягав зґрабне тіло ксенобіолога. Лівіше, розкинувши широкі рукави сірого плаща, сиділа, заглиблена у свої думки, сестра Овіта. За нею розташувався капітан Малт Некіч, високий, коротко підстрижений, з розвинутими м'язами і простуватими рисами воїна-колоніста з Периферії. Шостого учасника зібрання Вольск бачив уперше. Це був молодий чоловік з вузьким нервовим обличчям і непропорційно худим тілом. Він одягнувся в кумедну чи то сорочку, чи кофту — строкату, яскраву і з буфами на рукавах. Із коротких шортів стирчали його довгі бліді ноги з хворобливо-масивними колінами. Нижче колін їх закривали жовті шнуровані чоботи. Таке взуття арпікранські модники надягали під час вечірок у нічних клубах. Під насмішкуватим поглядом археолога незнайомець підібрав ноги й від того став ще химернішим. Урешті-решт Вольск вирішив, що довго роздивлятися дивного суб'єкта не зовсім пристойно. Він знову заглибився в споглядання зоряної панорами.
70
Ймовірно, у Вольска виникли асоціації з картиною Т.Шасеріо The Toilet of Esther (1841).