Необхідні речі

Вілма серйозність свого поранення усвідомлювала. Вона розуміла, що тепер не зможе підняти праву руку й що спина сукні наскрізь просякла кров’ю. Проте навіть не думала про те, щоб утекти. Вона ніколи в житті не тікала і не збирається зараз починати.

– Гей! – ледь чутно крикнула якась жінка з іншого боку вулиці. – Гей! Пані, що ви там робите? Ану припиніть, що ви там робите! Припиніть, бо викличу поліцію!

Вілма повернула голову в бік голосу. На мить, коли вона втратила пильність, Нетті зробила крок уперед і махнула сікачем, описуючи плоску широку дугу. Лезо врізалося прямо Вілмі в стегно й хряснуло об тазову кістку, розрубуючи її. Віялом чвиркнула кров. Вілма закричала й гарячково позадкувала, розмахуючи ножем у повітрі перед собою. Ноги перекрутилися, і вона гупнулася на тротуар.

– Агов! Гей!

То була якась бабуся в себе на порозі, що притискала до горла шаль мишачого кольору. Через окуляри очі в неї збільшилися до водянистих кругів жаху. Тепер вона загорлала чистим лементом літньої людини:

– На допомогу! Поліція! Вбивство! ВБЕВСТВОООООО!

Жінки на розі Віллоу і Форд не звернули на це жодної уваги. Вілма кривавою купою повалилася біля знака зупинки, і поки Нетті нетвердою ходою наближалася до неї, їй вдалося пересунутися в сидячу позу, спершись на стовп, після чого вона вистромила ніж угору перед собою.

– Ну давай, суко, – просичала вона. – Іди до мене, якщо не сциш.

Нетті пішла, рухаючи щелепами. Клубок нутрощів метлявся туди-сюди в неї перед сукнею, ніби абортований плід. Права нога наштовхнулася на витягнуту Вілмину ліву, і Нетті поточилася вперед. М’ясницький ніж прохромив її просто під ключицею. Жінка крекнула крізь заповнений кров’ю рот, підняла сікач і вдарила ним. Лезо заглибилося в маківку голови Вілми Джерзик одним глухим звуком – «динь!». Вілма почала здригатися в конвульсіях, тіло брикалося й вихалося під Нетті. Кожне хвицання й судома забивали ніж глибше.