Необхідні речі
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- ISBN: 9786171290396
- Переводчик: Владимир Куч
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Необхідні речі». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
У форматі PDF A4 збережений видавничий макет книги. (В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.)
Зірвав аркуш із серванта:
КРАДІЖКА З ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ МІСТА ДЛЯ СТАВОК НА КОНЕЙ
Кітон поквапився до кабінету, стискаючи в правій долоні купку листочків, а стрічки скотчу розвівалися йому з кулака, і почав здирати решту. Усі там тримались однієї теми, до того ж із жахливою точністю:
РОЗКРАДАННЯ КРАДІЖКИ КОРУПЦІЯ РОЗКРАДАННЯ ШАХРАЙСТВО ФІНАНСОВІ ЗЛОВЖИВАННЯ НЕНАЛЕЖНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗКРАДАННЯ
Слово, вжите найчастіше, горіло, кричало, звинувачувало:
ІНШІ ПОРУШЕННЯ: РОЗКРАДАННЯ
Кітонові вчувся якийсь звук знадвору, тож він кинувся до вікна. Мабуть, це Міртл. Мабуть, це Норріс Ріджвік, прийшов сюди, щоб позловтішатися й посміятися. Якщо так, Кітон дістане пістолет і застрелить його. Але не в голову, ні. У голову – надто гарний варіант, надто швидкий для швалі на кшталт Ріджвіка. Кітон прострелить йому черево й залишить кричати до скону на газоні.
Але то був просто Ґарсонів «скаут», що котив по В’ю в бік центру. Скотт Ґарсон – найважливіший банкір міста. Кітон із дружиною іноді вечеряли з Ґарсонами – вони гарні люди, а Ґарсон ще й має чималу політичну вагу. Що він подумає, якщо побачить ті листочки? Що він подумає, побачивши слово «РОЗКРАДАННЯ», що кричить з рожевого повідомлення про порушення знову й знову, кричить, ніби жінка під час зґвалтування посеред ночі?
Кітон кинувся назад у їдальню, хапаючи ротом повітря. Нічого не пропустив? Здається, ні. Він дістав усі, принаймні тут уни…
Ні! Ось іще одне! Просто на балясині сходів! А якби він не помітив цього? Господи Боже!
Він кинувся до листка, схопив його.
МАРКА: РОЗВАЛЮХА МОДЕЛЬ: СТАРА Й ПОТРІПАНА НОМЕР: СТАРИЙХУЙ 1 ІНШІ ПОРУШЕННЯ: ФІНАНСОВА ПЕДЕРАСТІЯ
Ще? Ще є якісь? Кітон на шаленій швидкості пробігся кімнатами першого поверху. Низ сорочки випнувся зі штанів, а волохатий живіт ходором ходив над пряжкою ременя. Більше листочків він не бачив… принаймні тут.
Після ще одного нестямного погляду з вікна, щоб перевірити, чи Міртл точно нема в полі зору, Денфорт рвонув нагору, а серце громом билося в грудях.
Вілма з Нетті зустрілися на розі Віллоу й Форд. Там вони спинилися, не зводячи одна з одної очей, ніби стрільці в спаґеті-вестерні. Вітер рвучко розвівав туди-сюди поли їхніх пальт. Сонце то ховалося за хмарами, то визирало з-за них. Тіні жінок з’являлись і зникали, ніби переривчасті візитери.
На обох вулицях не було жодного авто, як і людей на тротуарах. Цей маленький кутик осіннього дня належав лише їм.
– Ти вбила мого песика, суко!
– Ти розбила мій телевізор! Побила мені вікна. Мою мікрохвильовку, пизда ти йобнута!
– Я тебе попередила!
– У сраку собі ті попередження заткай, придурошна!
– Я тебе вб’ю!
– Один крок ближче, і хтось тут сьогодні помре, але не я!
Вілма вимовила ці слова з тривогою та повільним усвідомленням. Обличчя Нетті дало їй уперше зрозуміти, що вони тут почнуть щось серйозніше, ніж посмикають одна одну за волосся й порвуть одяг. Що взагалі Нетті тут робить? Де ефект несподіванки? Як усе так швидко зайшло в глухий кут?
Однак у венах Вілми текла значна частка крові польських козаків, і ця її частина вважала такі питання недоречними. Її очікує битва, і це єдине, що має значення.
Нетті побігла на неї, піднявши в руці сікач. Губи оголили звіриний вискал, а з горла вирвалося довге виття.
Вілма пригнулася, виставивши ніж перед собою, ніби величезний викидний. Коли Нетті наблизилася, Вілма випнула його вперед. Ніж глибоко забився Нетті в нутрощі, а тоді скочив угору, розпанахуючи живіт і випускаючи струмінь смердючої рідоти. Вілма на мить перелякалася того, що вчинила, – це дійсно Вілма тримається за інший кінець ножа, заглибленого в Нетті? – і м’язи розслабились. Інерція, за якою ніж рухався вгору, завмерла до того, як лезо сягнуло ошалілого серця Нетті.
– НУУУУ ТИ СУУУУУКА! – закричала Нетті й опустила сікач. Він глибоко, аж до держака, занурився Вілмі в плече, з глухим хрустом розрубуючи ключицю.
Біль величезним дерев’яним брусом вибив усі об’єктивні думки Вілмі з голови. Залишилася сама буйна козачка. Вона висмикнула ніж.
Нетті висмикнула сікач. Для цього довелося задіяти обидві руки, і коли вона нарешті успішно видерла його з кістки, вільна маса тельбухів вислизнула з кривавої діри в її сукні й повисла перед нею блискучим вузлом.
Двоє жінок почали повільно ходити колом, залишаючи ступнями криваві відбитки. Тротуар почав скидатися на якусь дивну схему для танцю Артура Мюррея[80]. Нетті відчула, як світ навколо пульсує великими повільними циклами: колір покидав речі, обертаючи все на розмиту білість, а тоді повільно повертався. Гучними повільними посмикувальними ударами вона відчувала у вухах серцебиття. Нетті усвідомлювала своє поранення, але біль її не турбував. Подумала, що, мабуть, Вілма просто трішки порізала її збоку, нічого серйозного.
80
Arthur Murray – американський танцівник і підприємець, засновник відомої танцювальної студії, названої його ім’ям. Вигадав продавати схеми рухів ніг під час танцю, надсилаючи їх поштою.