Вогнедан, Повелитель… [uk]

Боговладський Храм Сонця, збудований ще за допомогою пристроїв Богорівних, є найкращим у країні. Власне це навіть не будівля — коло з кам’яних брил, поставлених сторч. В ньому служать Богам відуни столиці, котрі й мешкають неподалік — в Жречеській дільниці, яку простолюд ще називає Відьомською.

Скучив Вогнедан за своїми покоями, за садочком, засадженим яблунями. Не може він надовго розлучатися зі столицею, як і більшість боговладських дивних. Навіть думка про батьків гнів не може затьмарити радісного передчуття, що скоро його сад сповниться рожевого квіту. Щорічне диво — яблуневий цвіт Боговлади.

Про оцю пристрасть принца до яблуневих садів давно відають мешканці столиці. Тому й прозвали юного Вогнедана Принцом Яблуневого Саду.

Та сьогодні, знає Вогнедан, йому не дадуть посидіти у садочку. Тільки-но встиг він вмитися та перевдягтися опісля довгого шляху верхи — прийшов паж від батька Святослава, кликати нерозважного сина на тяжку розмову.

З зітханням одягається Вогнедан. Його паж і вірний помічник у всіляких пригодах панич Світлян Горич родом з Квітану, дивиться на свого володаря співчутливо і дбайливо підбирає йому одяг.

Світляну дванадцять літ, і у нього срібне сяюче волосся, як у майже всіх дивних лісового краю. Знов таки перекази говорять, що срібні дивні були настільки закохані в ліси, що і на новій батьківщині поселилися у лісі.

Вогнеданів паж є змішаної крові, у нього округле людське личко, а очі й волосся як у дивного. Від того підліток має неймовірно милий вигляд. І неймовірно відважним є Світлян, тоді, під час квітанської пригоди, він дуже допоміг обом друзям. Та й під час ведангської пригоди теж — лише такий відчайдух як Світлян ризикнув проїхати самотою до Дубна повз Чортів Яр, де розбійничав мисливець за вухами. Мани накидати на себе Світлян не вмів, однак відважно наразив свої гостренькі вушка на небезпеку бути причепленими на мотуз збожеволілого Рибки. Вогнедан потім сам картав себе, що нерозважно послав хлопчину небезпечним шляхом. Однак…

Сам Вогнедан теж не може робити так, аби люди бачили замість його лиця інше обличчя. Хоча має здібності цілителя, котрі і розвиває за допомогою навчителя-волхва. А от Воїславу це під силу. Він може напустити ману навіть на дивного, принаймні — на дивного з дрібної шляхти. Такого як Світлян, котрого насмішкуватий Дракон вже не раз розігрував, прикидаючись іншими особами.

Нині Воїслав кудись щез. Певне, сидить у жіночих покоях, прохаючи дружину Повелителя, щоб заступилася за них обох. Пані Воїдана, перша і нині єдина подруга Повелителя, є рідною сестрою князя Вартислава, а отже — тіткою Вогнеданового побратима. Тож Воїслав недарма сподівається на її захист, тим більше, що Воїдана завжди стає на його бік в суперечках з батьком.