Кінець світу в Бреслау

— Я від початку нашого шлюбу мрію про дитину, — Софі провела пальцем по носику молочника. Потім встала і, злегка зітхнувши, притулилася до пічки. Мокк підійшов до неї й упав навколішки. Притис голову до її живота й прошепотів: «Віддаватимешся мені щоночі й зачнеш. Побачиш, щоночі». Софі не відповіла на його обійми. Мокк відчув, як її живіт здригається. Підвівся й поглянув Софі в очі, які від сміху стали ще меншими, аніж завжди.

— Навіть якщо ти питимеш м'яту цистернами, ти не зможеш щоночі мною оволодівати, — Софі витирала сльози сміху з підбитого ока.

— А що, м’ята добре діє на чоловічу силу? — спитав.

— Та начебто, — Софі все ще сміялася.

Мокк повернувся до своєї сигари. Широке кільце диму спустилося на пухнастий килим.

— Звідки ти знаєш? — спитав раптово.

— Десь читала, — Софі перестала сміятися.

— Де?

— У якійсь книжці з твоєї бібліотеки.

— Може, то був Ґален? — Мокк, якому не судилося стати філологом-класиком, мав майже всі видання античних авторів.

— Не пригадую.

— Напевно, це була книга Ґалена.

— Можливо, — Софі сіла й крутила чашкою на блюдечку. У її очах зблиснув гнів. — Що ти собі дозволяєш? Не досить того, що ти знущаєшся з мене фізично, то ще й намагаєшся мучити психічно?

— Пробач, — голос Мокка став покірним. — Я просто хотів покласти край будь-яким непорозумінням. Де ти сьогодні була?

— Я не хочу жодних запитань, жодних підозр. — Софі вставила цигарку в кришталевий мундштук і дозволила Моккові подати їй вогонь. — Тому розповім тобі про свій день як чоловікові, що ступив на стежку виправлення і якому цікаво, як минув день у його коханої дружини, а не як розлюченому й ревнивому слідчому. Ти ж знаєш, що ми з Елізабет невдовзі виступаємо на передріздвяному концерті. Вона прийшла до мене вранці, невдовзі по тому, як ти надіслав мені троянди. Ми поїхали екіпажем на Айхен-алеє до барона фон Гаґеншталя. Це він організує цей концерт і жертвує на нього кошти. Нам треба було отримати від нього повноваження, необхідні для оренди Концертного залу на Ґартен-штрасе. Дорогою до нього ми заїхали до церкви Божого тіла, і я залишила там троянди. Я була на тебе дуже сердита й не хотіла твоїх квітів. Потім ми репетирували з Елізабет. Обідала я в неї. От і все. А зараз вибач. Я втомилася, а Марта приготувала мені ванну. За кілька хвилин я повернуся.