Фарисеї, або Неоголошена війна Україні
- Автор: Чобит Дмитрий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавництво: „Просвіта"
- ISBN: 966-7544-41-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні». Краткое содержание книги:
Безумовно, що нове політичне дослідження зацікавить всіх, кому не байдужа доля України й українців.
Джерело: “Чобіт Д.В., Фарисеї, або Неоголошена війна Україні. - Броди: Просвіта. - 2006 - 104 с.”
Якщо уважно проаналізувати виступ М.Бродського, то можна зробити висновок, що він прийшов на передачу саме з метою вчинення грандіозного скандалу. Про це свідчать такі його слова: "Я попробую рассказать отдельно про НЗФ, а потом я хочу сделать публичное заявление на всю страну", "я хотел бы воспользоваться эфиром и сделать такое заявление", "воспользоваться шансом, который вы мне предоставили".
До речі, ці три фрази в опублікованому 6 вересня 2005 року газетою "Свобода" тексті виступу М.Бродського відсутні. Чи не тому, що вони з головою видають його підступні наміри?
Отже, перш, ніж зробити заяву, М.Бродський сказав про свій намір аж тричі. При цьому він чомусь дуже хвилювався, на що звернув увагу ведучий Роман Скрипін: "А чого ви нервуєте, пане Михайле?" Цих слів теж немає у газеті "Свобода".
М.Бродський нервував з огляду на відповідальність за сказане, тому він прагнув вчинити скандал і одночасно уникнути відповідальності за наклеп. І треба віддати належне – цей досвідчений провокатор успішно впорався із поставленим завданням. Скандал відбувся, а його ініціатор тихо і спокійно ухилився від відповідальності, бо нічого конкретного проти жодної особи не сказав. Це ж треба вміти!
Із вищенаведеного випливає, що М.Бродський прибув на телебачення заради виголошення заяви про корупцію в так званому оточенні президента. Його думка була зосереджена саме на звинуваченнях, які він мав виголосити. Він дуже хвилювався і нервував, тому тричі говорив про заяву, перш ніж її виголосити. Отже, М.Бродський чудово знав, що робив, він заздалегідь готувався до виголошення звинувачень. А той факт, що він обіймав дві посади біля Ю.Тимошенко (як радник Прем’єр-міністра і як заступник голови партії “Батьківщина”), безумовно свідчить про причетність до заяви М.Бродського і самої Юлії Володимирівни.
М.Бродський, як кажуть, цілком був у темі – він добре знав не лише обставини і причини конфлікту, а й прекрасно розбирався у кадрових питаннях заводу. Зокрема, захищаючи призначення нових керівників, М.Бродський сказав: “Рассказываю насчет господина Надточенко… Надточенко работал на марганецком ГОКе [8]* и был уволен в тот день, когда туда зашел “Приват”. По-перше, про цього ж пана М.Надточенка ніхто у студії не говорив, крім М.Бродського, отже він був добре обізнаний у цьому питанні. По-друге, М.Бродський чомусь виступав за кандидатуру пана М.Надточенка і мотивом такої позиції він назвав його звільнення із посади керівника Марганецького гірничо-збагачувального комбінату у день, коли його власником стала фінансово-промислова група “Приват”, очолювана тим же І.Коломойським. Таким чином, М.Бродський обґрунтовував зацікавленість у новопризначеному голові правління Нікопольського феросплавного заводу пану М.Надточенку і одночасно підкреслював, що він не є представником “Привату”, бо свого часу був ним звільнений із керівної посади. Це твердження ні про що не свідчить, це перше.
І друге, пана М.Надточенка було призначено на вкрай поспішних зборах акціонерів в Орджонікідзе 30 серпня 2005 року, скликаних саме з ініціативи “Привату”, інтереси якого теж дуже дивним чином і з великим поспіхом чомусь захищав Ленінський районний суд Полтави вже наступного дня! І коли М.Бродський неприховано виявляє свою пряму зацікавленість у певному розв’язанні конфлікту навколо НФЗ, то чи не є це явним захистом інтересів “Привату” радником Прем’єр-міністра України? Наголошую! Це робилося у прямому телеефірі 5 каналу! До речі, ці слова М.Бродського теж не потрапили у текст його опублікованого виступу вкрай заангажованою газетою "Свобода".
[8] Скорочення з російської – “Горно-обогатительный комбінат”.