Поразка демократії
- Автор: Бекман Карел, Karsten Frank
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Поразка демократії». Краткое содержание книги:
Чому демократія не сприяє солідарності, добробуту та свободі, але провокує соціальні конфлікти, неконтрольовані витрати та тиранічну владу.
Таким чином ми бачимо, що демократія не призводить до добробуту, але веде до невпинної інфляції та рецесії, з усією нестабільністю та непевністю, що йде з ними. Що є в такій ситуації розумною альтернативою? Рішення для демократичної лихоманки марнотратства полягає у відновленні поваги до приватної власності. Якщо усі фермери мають свої земельні ділянки, вони попіклуються по те, щоб вони не потерпали від надмірного випасу. Якщо усі громадяни будуть зберігати власність на плоди своєї праці, вони попіклуються, щоб ресурси використовувались дбайливо.
Це також означає, що фінансова система повинна піти з рук політиків. Грошова система, так само як будь-яка інша економічна діяльність знову повинна стати частиною вільного ринку. Кожний має бути спроможний випускати свої власні гроші та приймати їх у будь-якій формі. Механізм вільного ринку попіклується про те, щоб не виникало нових бульбашок – принаймні не такого розміру, які ми пережили через урядові маніпуляції фінансовою системою.
Багатьох людей така ринкова монетарна система може налякати. Але історично вона скоріше домінувала, ніж була виключенням. Та це могло б допомогти зрозуміти, що наш добробут – фантастичне багатство, яким ми зараз володіємо – повністю складається з нічого крім того, що ми, як продуктивні громадяни створили та створюємо у формі реальних товарів та послуг. Не більше і не менше. Будь-які фокуси та омани, до яких наші демократичні уряди залучені зі своїми паперовими грошима, не можуть змінити цей факт!
Чи насправді демократія необхідна для справедливого перерозподілу добробуту? Політики часто говорять про солідарність і справедливий розподіл, але наскільки справедливими є ці схеми насправді? Варто почати з того, що до того як добробут буде перерозподілений, його потрібно створити. Послуги і підтримка уряду не безкоштовні, навіть якщо багато людей так думають. Грубо кажучи, половина з того, що заробляють продуктивні громадяни, забирає уряд і потім перерозподіляє.
Якщо припустити, що Держава зобов’язана розподіляти добробут серед громадян, питання, чи є демократія системою, яка забезпечує справедливий розподіл, залишається відкритим. Чи насправді гроші отримують ті, хто дійсно їх потребує? Якби ж це було так. Більшість грантів і субсидій отримують зацікавленні групи. Наприклад, 2/5 бюджету Європейського Союзу йдуть на субсидії для фермерів.
Групи лобістів ведуть нескінченну боротьбу за гранти, привілеї і посади. Всі хочуть їсти з корита, куди стікаються "публічні" фінансові потоки. В цій системі, паразитизм, фаворитизм і залежність заохочуються, індивідуальна відповідальність і впевненість у власних силах засуджуються. Варто також зазначити, що зацікавленні групи, які насолоджуються таким станом речей, важко назвати бідними чи збитковими: агентства з розвитку і реконструкції, банки, великі корпорації, фермери, публічні телекомпанії, агентства з захисту навколишнього середовища, культурні організації. Вони здатні отримувати мільярди грантів і субсидій, тому що вони мають прямий доступ до влади. Найбільший зиск отримують, звичайно, працівники цієї системи. Вони впевнені, що вони незамінні і призначають самі собі зарплати.
Групи зацікавлених осіб не лише отримують зиск від державної щедрості, але і знають як вплинути на законодавство, щоб отримати ще більший зиск за рахунок іншої частини суспільства. Подумайте про обмеження імпорту і квоти, які забезпечують додаткові прибутки для аграрного сектору, але збільшують ціни на харчові продукти. Або профспілки, які разом з політиками втримують мінімальні зарплати на високому рівні, таким чином зменшуючи конкуренцію на ринку праці. Це все шкодить менш досвідченим громадянам, які не можуть знайти роботу, тому що вони занадто дорогі для компаній, щоб їх наймати.
Іншим прикладом є закони про ліцензування – кмітливий спосіб для нейтралізації небажаної конкуренції. Фармацевти використовують закони про ліцензування для блокування конкуренції зі сторони аптек і Інтернет-магазинів. Лікарі блокують конкуренцію зі сторони "неліцензованих" спеціалістів у сфері медичних послуг. Також можна навести приклад патентного і авторського права, яке компанії, наприклад, фармацевтичної і розважальної галузей, використовують для створення перешкод для виходу нових компаній на ринок.
Чи можуть виборці влаштувати протест проти особливих переваг для груп лобістів? Теоретично це можливо. Але практично, це рідко стається, тому що привілеї обраних груп переважають над інтересами простих громадян. Наприклад, якщо фунт цукру буде на три центи дорожче через мито на імпорт, це буде дуже привабливим для місцевого виробника цукру (і для Держави), але для кінцевого споживача це не варто того, щоб проти цього протестувати. Саме тому окремі групи лобістів зацікавленні в збереженні таких привілей, адже більша частина виборців занадто зайняті, щоб протестувати.