Ліки від страху

Тисячі шляхів, що я пройшов пішки, проїхав верхи й у візку, під спекотним сонцем, градом і дощем, раптом згорнулися в маленький клубок, і кінчик чарівної нитки прибитий до порога дерев'яного будиночка в Ейнзидельні, манюсінькому містечкові кантону Швіц у вільній Швейцарській конфедерації, де я народився так давно.

Розгортайся, клубочку, розплутуйтеся, петлі далеких доріг, ведіть мене знову до знань, до злидарства і слави, до багатства й ганьби, до любові й ненависті, до щедрості й залежності, до учнів та ворогів, до друзів і зрадників, до радості зцілення й горя втрат. Пронеси мене на собі ще раз, дорого життя, щоб усе повторилося знову, і тоді нехай розтане клубок моїх мандрів тут, біля дверей порожньої сірої кімнати, де тепло, тиша й пустка і вікна залиті осіннім дощем…