Повернення до зірок
- Автор: Гамильтон Эдмонд Мур
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Переводчик: Сергій Тищенко
- Жанр: Героическая фантастика
Электронная книга - «Повернення до зірок». Краткое содержание книги:
Всесвіт знаходиться на межі громадянської війни. Королівство Фомальгаут роздирають протиріччя між людьми та негуманоїдами.
Та якась темна невідома досі сила стоїть за цим, здавалося б, прикордонним конфліктом.
Чи зможе Гордон завадити таємничим прибульцям підкорити народи Галактики?..
Він посміхнувся і підняв руки у широкому жесті.
— Ласкаво просимо на Тейн, кузино!
Вона привітала його кивком. Напруга ослабла. Люди перевели подих, витерли мокрі від поту обличчя. Нарат Тейн підніс до губ срібний ріг. У вечірній тиші знову пролунав кришталевий звук. Орда Геррнів заколихалась, подібно до бурхливого потоку, несучи за собою машину.
За дві години перед ними виник сяючий вогнями Тейн-хол, пронизливо заспівали волинки. Палац був споруджений на схилі річкової долини — довга, приземкувата будівля з каменю і дерева з величезними вікнами, розкритими у ніч. Великі галявини опускалися до самого берега річки, де під кронами величезних дерев розташовувалося селище аборигенів. Нічне небо було світлим, як перед світанком, — світіння йшло від пилової хмари. У цьому мерехтливому світлі видно було дивні істоти, які гралися на стежках, входили і виходили з будинків, сиділи біля вікон.
Шестеро людей, які залишилися у машині, почували себе в таких умовах невпевнено. Оператор у кабіні через обумовлені проміжки часу надсилав повідомлення на корабель.
У гігантських камінах, розташованих у торцевих стінах великого банкетного залу, палало гаряче полум’я. З куполоподібного зводу звисали незліченні свічники, звідти лилося яскраве світло. Повітря було напоєне запахами вина, страв, диму. За єдиним у залі столом сиділи Ліанна, Ґордон, Нарат Тейн і Коркханн. Інші гості влаштувалися прямо на килимі і подушках. На невеликій вільному майданчику у центрі залу три згорблені, волохаті істоти грали на інструментах, які нагадували волинки та бубни, а два створіння яскраво- червоного кольору, з явно надмірним, на перший погляд, числом кінцівок, кружляли у манірному танці: рухи їх були стилізовані, нагадуючи школу театру Кауки; та й подовжені обличчя з фасеточними очима нагадували червоні лакові маски. Барабанний ритм прискорився, спів волинок став пронизливим, червоні кінцівки миготіли все швидше. Танцюючі оберталися і балансували, немов у трансі; все попливло перед очима Ґордона. Спека була жахливою, запах від розпростертих на підлозі тіл ставав нестерпним. Нарат Тейн нахилився до Ліанни, але Ґордон почув лише її відповідь:
— Я прибула до вас, щоб дійти згоди, і не піду, поки її не буде досягнуто. Решта не має значення. Нарат Тейн вклонився з глузливою грацією. Зараз він був одягнений у зелене, непокірне волосся утримував тонкий золотий обруч. Шаленство танцюристів досягло межі, за яким настала раптова зупинка і повна тиша. Нарат Тейн піднявся, стискаючи два величезні бутлі з вином, і прокричав щось на музичному діалекті, повному свистячих звуків. Червоні істоти зігнулися у церемоніальному поклоні і ковзнули до нього, щоб прийняти судини. Зал наповнився криками і громом оплесків.
Скориставшись шумом, Ґордон запитав Коркханна:
— А де його люди і його кораблі?
— На іншому боці планети розташований космопорт. Серед вільних світів цього регіону процвітає торгівля, і Нарат Тейн її контролює. Він багатий і досить могутній. І у нього… Раптом всі у залі замовкли. Десь вдалині наростав якийсь сторонній звук… Так, це був рев міжзоряного корабля, який йшов на посадку. Ґордон побачив, як напружилася Ліан, та й його власні нерви були на межі.
— Ха! — Вигукнув Нарат, — Ще гості! Ось так завжди — то порожньо, то густо!.. Він продовжив промову гортанною мовою раз-по-раз вибухаючи реготом і б’ючи по столу кулаком. Великий Геррн, який носив на собі Нарата, з’явився на звільненому танцюристами майданчику. Ссерк — так його звали — був головним серед місцевих Геррнов і найближчим помічником Нарат Тейна. Кентавр повільно пішов по колу, роблячи ритуальні рухи і потрясаючи кинджалами у високо піднятих левових лапах. Решта Геррнів у такт його рухам видавали ритмічні гортанні вигуки. Нарат Тейн розслаблено опустився у крісло і, посміхаючись, сказав щось Ліанні.
— І у нього напевно є союзники, — пошепки закінчив Коркханн.
Ґордон тихо вилаявся.
— Ви дійсно не можете нічого прочитати у його свідомості?
— Його прикривають Геррни. Я відчуваю лише, що він задоволений, але це ви і так бачите на його обличчі. Боюся, що ми… Спів перервав гучний крик. Ще один Геррн, молодий м’язистий самець у плямисту вбранні, стрибнув у коло і забив копитами, високо піднявши два кинджала і пильно дивлячись на есерка бурштиновими очима.
Тон пісні знизився. Ті, хто не брав участі у співі, тепер мовчали. Два Геррна кружляли у центрі залу. Навіть слуги, здебільшого своїй молоді самки, ще покриті дитячим пушком, припинили снувати туди-сюди, поглинені видовищем. Ссерк стрибнув вперед: кинджали блиснули у світлі свічок. Молодий парирував атаку. Ссерк встав на диби. З обох сторін пішли швидкі обманні рухи і спроби подолати захист супротивника. Молодий вкотре ухилився від удару і сам встав на диби, переходячи у наступ. Ссерк його відбив. Поєдинок тривав. За дуелянтами не стежив лише Нарат Тейн. Ґордон бачив, що він чогось чекає. Або когось. Очі його були повні стриманого тріумфу. Ліанна залишалася такою ж гордою і спокійною, як у своєму палаці на Фомальгауті.