ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Ерік завважив зміни в розробці програмного забезпечення, але 1997 року, коли він презентував «Собор і базар», ніхто не знав, що викладені в есе принципи вийдуть за межі вільного ПЗ, та й узагалі розробки програм, сформують контентні сайти на зразок Вікіпедії і зрештою спричинять революцію. Споживачі стали співтворцями сервісів для перевезень за запитом (Uber і Lyft) чи оренди житла (Airbnb).
Мене теж запросили на конференцію у Вюрцбурґу. Моя промова називалася «Залізо, софт й інфозабезпечення» (Hardware, Software, and Infoware)28 і геть не перегукувалася з Еріковою. Мене зачаровував не тільки Linux, а й Amazon, створений на основі вільних програм, зокрема і Linux. На мою думку, Amazon уособлював нове покоління софту, що вирізняло нашу епоху серед попередніх епох комп’ютерних технологій.
Тепер для всіх очевидно, що сайти — це додатки, а всесвітня павутина — платформа. Однак 1997 року більшість людей додатком вважала веб-браузер. Ті, хто тямить в архітектурі веб-додатків, могли вважати додатками інтернет-сервер, асоційований код і дані. Контент регулювався браузером так само, як робота з документом регулювалася Microsoft Word, а з електронною таблицею — Excel. Натомість я вважав, що контент є істотною складовою додатка і що динамічні особливості контенту визначають повністю нову модель проектування архітектури для наступної стадії, яку я назвав інфо-забезпеченням.
Тоді як Ерік зосередився на успішності операційної системи Linux і вважав її альтернативою Microsoft Windows, мене зачаровувала мова програмування Perl, яка творила нову парадигму всесвітньої мережі.
Perl створив Ларрі Волл 1987 року, і вона розповсюджувалася безкоштовно в перших комп’ютерних мережах. Я опублікував книжку Ларрі «Програмування на Perl» (Programming Perl) 1991 року й готувався до Конференції Perl, запланованої на літо 1997-го. На ідею про конференцію мене, не змовляючись, наштовхнули двоє друзів. На початку 1997 року Карла Байга купувала в мережі книгарень Borders комп’ютерні книжки і розповіла мені, що друге видання «Програмування на Perl», яке вийшло 1996 року, увійшло того року в сотню найпопулярніших книжок Borders. Я збентежився, адже, незважаючи на популярність, про Perl майже не писали у фахових виданнях. Perl не просувала жодна компанія, тому мова лишалася поза увагою фахівців нашої індустрії.
Потім Ендрю Шульман, автор книжки «Неавторизований Windows 95» (Unauthorized Windows 95), теж сказав дещо таке, що мене збентежило. Компанія Microsoft випустила на телебаченні серію рекламних роликів про нову технологію Active/X, що «активує інтернет». За словами Ендрю, демопрограми в цих рекламах були здебільшого написані мовою Perl. Отож Perl, а не Active/X, лежали в основі динамічного веб-контенту.
Я обурився й вирішив здійняти галас навколо Perl. Тому на початку 1997 року зробив піар-хід, оголосивши про першу конференцію. Я хотів привернути увагу. На «Linux Конгрес» у Вюрцбурґ я теж подався, щоб розповісти про Perl.
В есе, яке я пізніше опублікував на основі своєї доповіді на Конгресі, були такі слова: «Perl називають “скотчем інтернету”, бо, так само як для скотчу, для цієї мови можна знайти безліч несподіваних застосувань. Як декорації для фільму, склеєні скотчем, сайт можна склеїти і розірвати за пару хвилин, тому потрібні зручні інструменти і швидкі, але ефективні, рішення».
Для мене аналогія зі скотчем ілюструвала парадигму інфо-забезпечення, у рамках якої контроль над комп’ютерами здійснюється за допомогою радше інформаційного, ніж програмного інтерфейсу. Як я тоді пояснював, посилання в інтернеті — це команди, подані комп’ютеру через динамічні документи й написані звичайною людською мовою, радше ніж через меню традиційної програми, що розкривається, де майже не застосовується людська мова.
Далі в доповіді розглядалася історична аналогія, яка цікавила мене протягом наступних кількох років. Мені подобалося проводити паралелі між тим, що зробили з Microsoft відкрите програмне забезпечення і відкриті протоколи інтернету, і тим, як Microsoft та індустрія незалежного програмного забезпечення витіснили IBM.
Коли я почав працювати у сфері технологій, 1978 року, IBM втрачала монополію — щось подібне переживала Microsoft 20 років потому. Провідні позиції IBM базувалися на системах із централізованим керуванням, в яких «софт» і «залізо» були тісно пов’язані. Для створення комп’ютера нового типу потрібне було нове «залізо» і нова операційна система, яка б ним керувала. Нечисленні компанії, які розробляли незалежне програмне забезпечення, мусили вибирати одного постачальника технічного забезпечення або пристосовувати програми до різних апаратних архітектур. За схожим принципом працюють нині розробники програм для телефонів, які мають створювати окремі версії для iPhone та Android. От тільки раніше проблема була серйознішою. Пригадую, як скаржився один із клієнтів у середині 1980-х років (я тоді консультував із питань документації). Клієнтом був автор графічної бібліотеки мейнфреймів DISSPLA (інтегрованої дисплейної системи програмного забезпечення і графічної мови). Йому доводилося розробляти понад 200 версій свого софту.