Акваріум
- Автор: Чупа Олексiй
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-061-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Акваріум». Краткое содержание книги:
ISBN 978-617-690-061-0
© О. А. Чупа, текст, 2015
© Р. А. Семків, передмова, 2015
© ТОВ «Видавництво “Віват”», 2015
І що стається потім? Усе аж занадто передбачувано: рано чи пізно починається відторгнення, гниття на живому тілі, і цей Франкенштейн, ідучи своєю дорогою, врешті-решт втрачає на кожному кроці частинку себе.
І тепер, по двадцяти роках після розвалу Союзу, скажи, як мають почуватися його мешканці, усвідомлюючи, що їх виносила і виховала мертва потвора. Більше того, як вони мають почуватися, усвідомлюючи, що самі вони всього лише частинка відтятих рук, ніг, вух, яєць чи язиків, що повільно плавають у формаліні історії?
Гадаю, вони почуваються огидно. Я — так точно огидно. І сумніваюся, що невдовзі почуватимуся краще.
«…схоже, вона просто спала, і навіть не прокинулася, не відчула ані рипіння дверей, ні мого важкого погляду на ній, не відчула ні холоду голки, ані розчину в крові. Я зачаровано, вперше за довгі-довгі роки дивився, як вона спить. Маленька фігурка вільно вміщувалася на моїй долоні, головою лежачи на твердому горбочкові мозолю, там, де починався середній палець, а п’ятками досягаючи початку лінії долі, там, де закінчується долоня. Це було так незвично, що перший час у моїй голові не було жодних думок — лише подив і замилування. Зменшившись, вона не втратила своїх бегемотячих форм, тілобудова її залишилася такою ж, але тепер можна було на це дивитися без огиди. В мене на долоні лежала, дихаючи, маленька лялька, крихка і по-своєму прекрасна. Це зачаровувало, по-іншому і не скажеш. Не знаю, скільки часу минуло, перш ніж я надивився на неї. Іноді, через нерівні, рвані проміжки часу, наче крізь якийсь туман, — тихо і непереконливо, — чулося цокання годинників, які педантично відраховували зимові густі, як джем, години. Знаєш, виродку, якщо Бог колись існував, то він саме так дивився на крихітну голу фігурку Адама у своїй руці перед тим, як випустити його у райські сади, — натхненно і захоплено…»
«Нормально, він себе уже з Богом порівнює», — майнуло в мене у голові.
«…я дивився на неї довго і ні про що не думав. Зараз вона нагадувала мені жука ще більше, ніж перед тим, тільки от тепер не викликала огиди, лише замилування. Звісно, я розумів, що це ненадовго, і скоро, якщо вона, звісно, виживе після цього, мені набридне спостерігати за нею і захочеться інших розваг.
Врешті-решт я стомився і захотів спати. Досі не знаючи, що саме відбулось і що буде далі, я акуратно поклав її на дно порожнього трилітрового слоїка. Накривши пробитою в кількох місцях цвяхом кришкою, залишив на підвіконні. Сон здолав мене остаточно, не хотілося нічого, окрім як притулитися щокою до прохолодної подушки і заснути. Знову-таки, вперше за дуже тривалий час мені саме захотілося спати, а не треба було відпочити. Спровокований мною атракціон з перетворенням, захват, на який я навіть і не сподівався, позитивно вплинули на мої нерви, і відразу ж після того, як я влігся в одній із кімнат неподалік цієї спальні, мене накрило довгим і міцним сном без усіляких видінь.
Прокинувся я аж по обіді і мерщій метнувся до залишеного мною слоїка з дружиною. Він, як і раніше, стояв на підвіконні, на нього падали промені сонячного світла. Я одразу помітив, що тіло, яке, коли я його залишав, було розміром не більше запальнички, зараз стоїть на повен зріст і займає дві третини банки. Дружина, на вигляд значно молодша, ніж була вчора вдень, стояла в банці і, притиснувшись долонями до стінки, злякано дивилась на мене. Я взяв слоїк до рук, наблизив свої очі до очей фігурки всередині. Її очі були порожніми, вираз обличчя абсолютно диким.
Вона не впізнавала мене! Більше того, я не сумнівався, що вона не розуміє, що відбувається довкола. Цікаво лиш, було це пов’язано із жахом, який міг її охопити, чи препарат убив у ній усе людське, залишивши тільки спотворену форму?
Узагалі, раптом з’ясувалося, що запитань у мене було значно більше, аніж відповідей. Що я вкрав із лабораторії? Яким чином відбуваються такі метаморфози з організмом? Це назавжди чи з часом тіло повернеться до своїх нормальних розмірів? Які побічні ефекти? Чому вона зараз почала знову рости, — це сутність впливу цього розчину чи, може, є якийсь каталізатор, який блокує дію препарату і відновлює первинний стан? Що буде далі?