Вода, павутина

Катарина на цьому не була присутня: сиділа в туалеті і плакала. Плакала через усе: і через Дадика, і через п’яну Іту, і розвалений торт, і через вимащений костюмчик, і через Ірму, яка з’явилася тільки після опівночі і чий прихід помітила тільки вона. І мама Ловро.

На Катаринине «Ти ненормальна» Ірма, поглянувши на неї, сказала: «Знаю».

А чи була східна музика? Так, була. Навіть Циліка солідаризувалася і «вигопувала» щось, чому не знала визначення, чому не вловлювала ритму, але зізналася Віліму, що їй це влізло в голову і вона ніяк ся того не позбуде.

Уже світало, коли завзято співали гімн «Динамо», коли востаннє танцювали «поїзд» і коли один із тих, хто займав гірше місце за столом, усвідомив, що замість нареченого саме він зубами стягує з Ітиного стегна блакитну підв’язку.

Ранок вигнав гостей зі святкової зали. Те, що кілька годин тому перехоплювало подих через свою красу, прозорість і елегантність, звелося до того, до чого і зводиться на таких забавах: м’який шар затоптаних конфеті, недоїдені шматки солодкого, залишені біля тарілок із м’ясом, мінеральна вода в червоному вині, обвислі паперові гірлянди, білі і рожеві кольорові прикраси із квіток, які викликають похмільну тугу, і напівздуті кульки, що у збурених шлунках втомлених гостей невідворотно викликають порив до блювання. Дехто саме це й робив біля припаркованих автомобілів.

Ловро не вдалося розбудити, а Іта, яка почала різко тверезіти, запала у постсвяткову депресію і тупо дозволила себе посадити біля сплячого Ловро і відвезти їх в його квартиру. Несвідомо мнучи на колінах свою патетичну фату, яку подруги хвалили і казали, що вона прозора і прекрасна, як павутина, вона обернулася і побачила залишки здутої білої кульки, яка метлялася у вхідних дверях до святкової зали. Заплакала і не заспокоїлася аж до дому.