Фаренго. Ч. 2. Гніздо
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-036-0
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Фаренго. Ч. 2. Гніздо». Краткое содержание книги:
— Так.
— Тоді вона мала б детальніше розповідати вам про мотивації своїх вчинків. Інтим, наскільки я знаю, заохочує до відвертості.
— До відвертості? — чуттєві губи Наталії скривились у гіркій посмішці. — Намісниця ставилась до клонів, як до тварин. Навіть гірше. Вона страчувала наложниць за найменші провини. Під настрій, наче набридлі речі. Вона застрелила Вайолу лише за те, що бідна дівчина голосно засміялась.
— Навіть так… Детектор свідчить, що ви не брешете… Наталія, скажіть, ви жриця?
— Так.
— Висвячена і повноправна жриця?
— Так, я дастуран[67].
— Унно знала про це?
— Знала. Вона називала мене «приреченою».
— Що це означає?
— Згідно з її розпорядженням, усі сповідники клонських релігій підлягали негайному демонтажу. На Нолі за її намісництва демонтували тисячі клонів лише за підозрою у релігійності. Загинули наші найвищі дастури.
— Але ж вас вона не стратила.
— Я вміла їй догодити. Розповісти, як саме?
— У тому немає потреби. Краще розкажіть, у чому полягає суть вчення «Близького Повернення»?
— Це довго пояснювати.
— А я нікуди не поспішаю.
— Наша віра вчить, що природнонароджені спотворили головні принципи життя. Вони відмовились від законів природи і придумали нові неправедні закони для захисту власного свавілля. Вони довірились техніці й занедбали свої тілесні ресурси. Вони знехтували дарами Вищого духу і призначили себе богами. Вони залишили колиску людства — Землю — напризволяще і не знайшли у космосі нового справжнього дому. Вони забули про правило рівноваги і наразились на ненависть усіх живих істот Всесвіту. Між ними немає ані поваги, ані згоди, і тому вони підкоряються найбільш жорстокому і сильному. Вони створили Імперію, яка є машиною здійснення зла. Вони знищують тубільну фауну на інших планетах. Вони наче вірус, який безперервно мутує і безперервно слабне. Єдине корисне, що вони зробили — створили клонів. Хоча вони їх створили не заради добра, але боги вміють обертати зло на користь Всесвітові. Клони кращі й приємніші богам за природнонароджених. За нами майбутнє. Так обіцяли боги.
— Ви бачили тих богів?
— Я ні, але верховні жерці спілкуються з богами.
— Й що це за боги?
— Ті, які пішли, але повернуться. Першим із богів прийде Спаситель.
— Вони представники іншої розумної раси?
— Вони боги.
— Боги мають руки і ноги? Ходять? Розмовляють?
— Звісно.
— А як вони виглядають?
— Як ми з вами.
— А якого кольору у них очі?
— Очі? — здивувалась Наталія. — Це мені невідомо. У нашому святому переданні про божі очі не йдеться.
— Дарма. Ті ваші жерці чогось недопрацювали… — Марков відчув настійне бажання випити правдивої тіронійської горілки. Й не двісті грамів, а цілу пляшку.
«Боги, спасителі, духи… — тоскно подумав він. — Великий Космосе, про що ми тут теревенимо?!»
— Сір, я хочу попросити вас… — клонка поблідла, і це зробило її ще вродливішою.
— Що?
— У нас із Джу буде дитина.
— Мене поінформували. Ви на шостому тижні вагітності.
— Коли мене демонтують, сір, нехай вони залишать дитину жити.
— Я обіцяю вам, Наталія. Вашу дитину залишать жити.
— Дякую, сір.
— Нема за що. Маю до вас ще питання.
— Запитуйте, сір.
— Ви бачили колекцію мечів намісниці?
— Бачила, сір. Клинкова зброя висить в її спальні.
— А в неї був родовий меч?
— Не розумію, сір.
— Меч сім’ї Корвінів-Клартів, який передається від батьків до дітей.
— Я ніколи не чула про такий меч, сір. Хоча у колекції були старовинні мечі. Намісниця казала, що колекцію почав збирати ще її прапрадід.
— А шабля Бурги була з тієї колекції?
— Так, сір.
— Що ви про неї знаєте?
— Про Бургу?
— Про шаблю.
— Нічого, сір. Шабля висіла у спальні намісниці. На стіні. Просто так висіла, не у вітрині. Перед нашим відльотом на Кідронію намісниця зняла її зі стіни і віддала Бурзі.
— А Бургу ви добре знали?
— Я, сір, бачила багато поєдинків між клонами. І наживо, і в TVC. Намісниця захоплювалась бойовими мистецтвами. Вона не пропустила жодного із тих двобоїв, де билася Бурга. Та серед клонів вважалась дуже сильним бійцем. І не лише вважалась. Бурга майже завжди перемагала. Вона постійно відточувала свою майстерність. Її, окрім мистецтва бою, майже нічого не цікавило. Вона мешкала у бійцівській школі, там, де й тренувалась. Цю школу фінансувала намісниця. Я туди не ходила і з Бургою спілкувалась рідко. Лише під час змагань і в кімнатах намісниці.
67
Дастуран (неопехлевійський діалект) — жриця, дослівно: хранителька.