Агент №13
- Автор: Беркеши Андраш
- Год: 1975
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Георгій Андор
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Агент №13». Краткое содержание книги:
Угорські офіцери внутрішньої служби Шалго, Кара та інші з допомогою і при підтримці місцевого населення розкривають злочинні наміри західної агентури, запобігають ідеологічним диверсіям, спрямованим проти соціалістичного ладу Угорської Народної Республіки.
— За що? — запитав Казимир.
— Сталося так, що за наказом німецького генерала нацисти розправилися з населенням одного села. Вони спалили поміщицький маєток, убили сестру і шурина майора Моношторі. Майор вимагав покарати генерала. Вони зчепилися, і Карой застрелив його. Рятуючись від трибуналу, втік до Бланки. Та заховала його. Склалася дивна ситуація: майора почали шукати і радянські органи, і німці. Але знайти його ніяк не могли. Закінчилася війна, Мате Таборі з дружиною повернулися в Угорщину. Мате і гадки не мав, що Бланка ховає майора, якого шукають. Дівчина здобула для нього підроблені документи. У війну поблизу квартири було вбито якогось німецького офіцера, Бланка поховала його, а документи хотіла переслати рідним того офіцера. Потім передумала і віддала їх своєму коханому. Майорові вдалося утекти з країни. Якийсь час він мешкав в американській зоні Німеччини, займався контрабандою. Торгівля процвітала. А в сорок восьмому році його було арештовано: хтось упізнав майора, з'ясувалося все його минуле. Моношторі зізнався. Я був присутній на допиті і тому все знаю. Там його і завербували. Шантажували, й надто погрожуючи видачею радянським органам…
Казимир вражено слухав розповідь німця. Для нього це звучало приголомшуюче. Мати ніколи не говорила нічого подібного. А може, Губер бреше? Хоч в його розповіді все логічно…
До кімнати увійшли Бланка і Мате Таборі. Губер замовк. Казимир скам'яніло сидів у кріслі.
— Коли ви їдете, пане Губер? — запитав Таборі.
— У найближчий час. Уже зібрав речі, але залишилась іще одна справа.
Бланка глянула на Казимира. «О боже, — подумала вона, — уже сталося! Казимир уже знає все. Дай мені, боже, сили!»
Тим часом професор вийняв з бара пляшку.
— Налити вам, пане? — спитав у Губера.
— Я не звик пити перед тим, як сідати за кермо, але за ваше здоров'я — із задоволенням.
Професор наповнив чарки.
З кожною хвилиною Казимир ставав дедалі нервовішим. Йому хотілося закінчити розмову з німцем, щоб довідатися все про матір. Він і досі не міг повірити у все це. Раптом йому стало моторошно: що буде, якщо про це довідаються органи? Доведеться відмовитись від поїздки в Москву. Серце стало наливатися люттю. Утекти б кудись, щоб ніхто його не чув і не бачив! Та ні, це безглуздо, цим не зарадиш… Треба сміливо глянути фактам у вічі.
— Дядьку Мате, — звернувся він до Таборі. — Залиш нас удвох, прошу тебе!
Професор спантеличено глянув на схвильованого Казимира.
— З ким удвох?
— Зі мною, — промовила жінка. — Але не варто, сину. Перед Мате ти можеш усе казати. Він уже знає.
— Отже, це правда? Пан Губер сказав правду? — запитав Казимир, якого вразило спокійне, незворушне обличчя матері. «Фантастично! — подумав він. — Жоден нерв у неї не здригнеться».
Бланка випила свій коньяк і обережно поставила на стіл порожню чарку.
— Так, це правда. Можеш подзвонити майору Балінту і сказати, що твоя мати є тринадцятим агентом Віктора Меннела.
Казимир до болю закусив губу.
— Ви ж добре знаєте, що я не зроблю цього, — промовив він тихо, пригнічено. — Як ви могли таке вчинити, мамо?
На якийсь час запала могильна тиша.
— А що я мала робити? Знаю, знаю, що ти мені скажеш, — зітхнула жінка. — Треба було чесно заявити про все органам. Іншому я теж порадила б таке. Так підказують здоровий глузд, честь і мораль. А я не зробила цього. Просто не знайшла сили. Не думай, що я хочу виправдати себе. Ні, сину… Хто-хто, а я краще за всіх знаю свої гріхи. І якщо це стане відомо органам, я не захищатимусь. Мовчки прийму покарання.