Тарзан та його звірі. Тарзанів син

Єнсен уполював двох оленів. Він був не дуже далеко від табору, бо не мав наміру особливо заглиблюватися в джунглі. Мальбінові не було віри. Те, що приятель відмовився піти на полювання разом, а обрав протилежний напрямок, за інших обставин було б звичайною річчю. Але Єнсен надто добре знав Мальбіна і, здобувши здобич, зразу вирушив назад, доручивши помічникам тягти свіжину в табір.

Вже з половини відстані до табору Єнсен почув крик. Він прислухався. Крик пролунав ще двічі. Потім запала тиша. Проклинаючи все на світі, Єнсен побіг. Він боявся, що буде запізно. Але ж і дурень Мальбін, коли так легковажить дарунком долі!

Крики Меріем почула ще одна людина, крім Єнсена, тільки, з протилежного боку від табору. То був чужинець, який і гадки не мав, що тут може бути хтось із білих, окрім нього, — мисливець, який полював у супроводі чорношкірих. Він також на мить прислухався. Так, це кричала жінка, що потрапила в небезпеку. І він кинувся на крик. Але чужинець був набагато далі, ніж Єнсен. Той першим добіг до намету. В зашкарублому серці шведа не виникло й тіні співчуття до дівчини, лише лють на свого приятеля-негідника. Меріем уперто боронилася, Мальбін — засипав її стусанами. Кленучи на всі заставки колишнього спільника, Єнсен увірвався до намету. Мальбін кинув, свою жертву й, повернувшись до нього, вихопив з кобури револьвер. Єнсен блискавично зреагував у той-таки спосіб, і вони вистрелили водночас. Перед тим Єнсен навально йшов на Мальбіна, але коли гримнув постріл, він спинився. Револьвер випав з ослаблених пальців. Якусь мить він стояв, хитаючись. Мальбін вистрелив ще двічі, впритул. Меріем, яка з жахом дивилася на них, була вражена Єнсеновою живучістю. Його очі заплющились, голова похилилася, руки трохи простяглися вперед. Але він далі стояв на ногах, хоч і страшно хрипів. Він гримнув долілиць лише після третьої кулі. Тоді Мальбін з лайкою підійшов і люто копнув ногою мертве тіло. Потім знов повернувся до Меріем і схопив її. Саме тоді запона намету нечутно відхилилася і досередини вступив високий білий чоловік. Ні Меріем, ні Мальбін його не зауважили, бо швед спиною заступав його від очей дівчини. Прибулий швидко перейшов намет, переступивши через мертвого Єнсена. Коли Мальбін несподівано відчув важку долоню на своєму плечі, першою його думкою було, що то недоби-тий супротивник. Він озирнувся й побачив чужинця — високого сіроокого брюнета в хакі й корковому шоломі. Мальбін знову схопився за револьвер, але зайда виявився спритнішим: вибитий у шведа з руки револьвер вилетів з намету й впав десь надворі, недосяжний.