Відьма
- Автор: Хьювелт Томас Олд
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-617-7535-23-1
- Переводчик: Олег Грицаєнко
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Відьма». Краткое содержание книги:
Для читачів віком від шістнадцяти років.
За межею кільця на підлозі валявся шприц-пістолет для зашпаровування швів.
Метт став свідком якогось страхіття, що одним приголомшливим ударом затемнило йому розум.
Стів повернувся і відчув, як маятникова сталь розсікла йому тіло навпіл. Він увесь ніби випорожнився, ніби його кишки випали крізь діру, що утворилася, але те, що вислизнуло з нього, не було якимось фізичним об’єктом, то був сам він, усе те, що становило його єство — до цієї миті. Це відчуття було настільки реальним, що він ледь не засміявся.
Тайлер повісився на мотузці, моток якої взяв у стайні. Він перекинув її через сволок, обмотав навколо шиї й відштовхнув ногою табурет. Коли він повиснув, його шия залишилася неушкодженою. Смерть приходила до нього повільно і боляче, вона забрала його, коли він був у повній, нічим не порушеній свідомості.
Залишилися сухі сліди сліз, що текли з його тепер осклянілих, набряклих очей. Маска смерті на його обличчі розповідала про жах — і про глибоку, чорну скорботу.
І тільки після того Стів помітив Катаріну ван Вайлер, що стояла, пряма і незворушна, за звислим тілом. Відьма Чорної скелі, подібно до Червоної смерті,[10] прийшла, ніби злодій уночі, й тепер він вже знав точно: Тайлер, його син, його Тайлер — мертвий.
І коли за сім годин по тому Піт Вандермеєр повів його в напрямку сходів, він почав кричати.
Розділ 24
Рішення утриматися від негайного направлення Метью Гранта до лікарні св. Луки у Ньюбурзі було найважчим за всю кар’єру Роберта Гріма, але він взяв на себе цю відповідальність разом з її наслідками. Той кошмар був безпрецедентним, але піку свого він досяг лише тоді, коли довелося раз за разом зіштовхувати зі сходів Джоселін, яка кричала, а Стів сидів собі внизу в їдальні й витріщався у порожнечу із такою моторошною концентрацію, ніби хтось узяв і водночас стер йому весь мозок.
Гріма покликала Мері Вандермеєр. Вони з Ворреном прибули до будинку Грантів через якихось три хвилини, а Волт Стентон, лікар-терапевт, іще паркував машину. «І знову сюди», — подумав, тремтячи, Грім, ніби те прокляття чомусь зосередилося саме на цьому місці й ось тепер набрало повної сили. Піт розповів, що вони з дружиною злякалися жахливих криків і негайно кинулись на допомогу. Зробити вони змогли небагато, але принаймні відтягли батьків від мертвого сина, і це вже було добре.
Метт лежав на спині на мармуровому кухонному столі, а Мері та Джоселін лили йому на обличчя холодну воду із крана. Коли Стентон побачив у раковині залишки поганок, він різко запитав, чи не їх об’ївся Метт. І, не чекаючи відповіді, перевернув хлопця на живіт і просунув пальця йому в горло, щоб викликати блювоту.
Раптом Грім побачив Меттові очі.
О, Боже, що то були за очі!
Їх покривав тьмяний, кольору слонової кістки, ніби пластиковий шар, і здавалося, начебто його очні яблука прокололи голкою, висмоктали їх вміст, а потім знову заморозили в очних ямках.
Поки Воррен допомагав рятувати Метта, Грім злетів сходами нагору, і вже там його емоції понеслися божевільним галопом. Тайлер Грант, оце чарівне, доброзичливе міське хлопча, ще зовсім підліток, — повісився на сволоку. І причина цього вмить ставала зрозумілою — якраз за обвислим тілом стояла вона. Несподівано усе довкола Гріма стало перлисто-сірим, усі звуки звучали приглушено, крики Джоселін доносилось ніби здалека. Він злостиво закусив губу й почекав, поки світ довкола знову набуде чітких обрисів. А потім буквально примусив себе перемкнути свого внутрішнього рубильника. Горе чекати не могло, і саме зараз головним завданням було гарантувати загальну безпеку.
Стентон піднявся, долаючи одним кроком дві сходини, і ляснув себе рукою по губах.
— Господи Ісусе, о Господи Ісусе.
Босі ноги Тайлера висіли пальцями донизу десь за метр над підлогою, а за ними було видно брудний, заляпаний багном одяг Катаріни.
10
Чума в оповіданні Едгара Аллана По «Маска Червоної Смерті».