Пригоди Вернера Гольта

Біля гармати він почав розповідати.

Його увіпхнули в машину і привезли до обергрупенфюрера. Вольцов відразу ж признався, що він справді образив есесівця, коли той виконував службові обов’язки. Але він рішуче заперечував, що все це сталося через росіянина. Він твердо стояв на тому, що все носило чисто «особистий» характер, навіть коли йому пригрозили, що силою доб’ються від нього зізнання. Потім його замкнули в підвал, але вже через дві години по нього знову прийшли і повели до обергрупенфюрера. Тим часом, напевне, вже подзвонили з Берліна, бо цього разу з ним розмовляли вже м’якше. Якщо він скаже правду, за що хотів побити конвоїра, то його відразу ж відпустять. Тут Вольцов раптом пригадав, що ввечері, напередодні цієї події, він чув у їдальні брутальні розмови і жарти есесівців на адресу дівчат, що прийшли до зенітників. Оце він і виставив як причину свого вчинку. Есесівці дозволили собі ображати німецьких жінок, він не міг цього стерпіти і вирішив поквитатися з ними — віддубасити кожного з них окремо, а на другий день уранці йому попався під руки отой вартовий. Зізнання Вольцова, а також його заяву, що есесівець наговорив на нього «заради особистої помсти», записали в протокол.

— Ну а потім вони мене відпустили, — закінчив Вольцов свою розповідь. — Обергрупенфюрер ще накричав на мене і порадив трохи приборкати свою бойову запальність, поки не потраплю на фронт.

— Виходить, з тобою поводилися цілком коректно? — з цікавістю запитав Гомулка.

— Так, — відповів Вольцов, — якщо не брати до уваги кількох наглядачів у підвалі. Справжні звірі, так і норовлять заїхати в зуби.

— А я боявся, що ти мене викажеш, — признався Гольт.

Вольцов скипів:

— Якщо тобі ще раз прийде в голову така безглузда ідея, то пошукай собі для її виконання когось іншого. Твоя дурна гуманність у мене вже поперек горла стоїть! Бери приклад з Ціше! Якщо хочеш знати, в нього куди більше солдатської витримки, ніж у тебе!

Кутшера на другий день розносив перед усією батареєю «прокляту вольцовську задерикуватість». А через кілька днів Вольцов одержав від дядька лист, в якому той в досить різкій формі вимагав, щоб небіж та його друзі раз і назавжди покінчили з подібними скандальними витівками. Так з цим епізодом було покінчено.

Погожі і жаркі, звичайною низкою тяглися липневі дні, а потім настала негода, сльота. В один з дощових днів батарею знову атакували на бриючому польоті. Ціла ланка штурмовиків «мустангів» скинула бомби на «Дору» і «Цезаря». Гарматам вони не завдали великої шкоди, але після нальоту на вогневій позиції залишилося лежати двоє вбитих і шестеро важкопоранених.

Це тільки початок, — мовив Гомулка. — Ще не таке буде!