Людина, що знайшла своє обличчя
- Автор: Бєляєв Олександр Романович
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Переводчик: Григорий Г. Кулинич
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Людина, що знайшла своє обличчя». Краткое содержание книги:
Баррі хотів щось відповісти, але поперхнувся од хвилювання. Відкашлявшись, він сказав:
— Поздоровляю. Я дуже радий. Але як усе це несподівано!
— Для батьків та опікунів це часто буває несподіваним, — сміючись відповів Престо і міцно потис руку старого педагога. — А тепер, — сказав він, — я прошу вас ось про що. Зараз же, негайно пошліть у всі газети оголошення про майбутнє одруження.
— Для чого це? — здивувалась Еллен.
— Так робиться завжди, — відповів Престо. — Тепер, міс Еллен, ходімо в кіностудію.
Ввійшовши у великий павільйон, Престо зразу помітив, що тут діється щось незвичайне. У приміщенні було повно людей: усі робітники, декоратори, артисти зібралися тут. Прийшли навіть ті, хто не брав участі в зйомці епізоду. Декорації відсунуті, височів тільки пульт управління, з якого режисер дає свої накази. Настрій у всіх був піднесений. Обличчя пожвавлені і схвильовані. Всі немовби чогось чекали.
З натовпу вийшов один із статистів і голосно сказав:
— Увесь колектив знає про ті труднощі, які переживає наше кінопідприємство. Робітники, службовці, кіноартисти занепокоєні цим. На жаль, містер Престо не обговорив разом з нами питання про становище, яке створилося. Ми б хотіли послухати його сьогодні.
Тоніо Престо не міг не визнати, що цей докір має підстави. Він звик працювати самостійно і поводився не як голова кооперативного підприємства, а як директор фірми, йому здавалося, що коли співробітники беруть участь у дивідендах, то більш нічого й не треба. Престо відкрито визнав помилку, пояснивши її своєю недосвідченістю в громадських справах.
Потім статист-делегат сказав, що на мітингу всіх працівників підприємства було прийнято таку резолюцію: до закінчення картини всі без винятку одержуватимуть заробітну плату в половинному розмірі, а якщо треба буде, то й менше.
Це для Престо було великим полегшенням, і він почав дякувати, але з рядів, які стояли перед ним, почулися крики: «Нема за що!.. Спільна справа!.. Спільні інтереси!.. Краще половина заробітної плати, ніж безробіття!»
«Знову невлад!» з досадою на себе подумав Престо.
Потім організували короткий мітинг, на якому обрали комітет для керівництва підприємством. А головою члени комітету обрали Престо.
Кінопідприємство Престо ставало на нові рейки, змінювало свій характер.
Гофман хмурився і тримався осторонь. Йому пропонували ввійти до складу ревізійної комісії, але він відмовився.
Покінчивши з усім цим, робітники взялися за роботу з таким завзяттям, немовби йшли на штурм.
Поки вони наводили в павільйоні порядок, порушений мітингом, Гофман одвів Престо вбік і сказав занепокоєно:
— Я хотів вас попередити про нову серйозну неприємність, яка стосується особисто вас і…
— Ви говорите про нову кампанію, яку підняли вечірні газети?
— Я маю на увазі і статті, надруковані сьогодні вранці. Вони дійшли до ще більшого безстидства…
— До речі, я й забув сповістити своїх товаришів по роботі про одну новину! — вигукнув Престо, немовби забувши про газети, і попрямував до Еллен.
Гофман нічого не розумів. Йому здавалося дивним, що Престо надав так мало значення новій газетній кампанії і, замість того, щоб обговорити це питання разом з ним, біжить сповіщати про якусь новину.
А Престо, підійшовши до Еллен і взявши її за руку, голосно сказав:
— Алло! Припиніть на хвилину роботу!
Настала очікувальна тиша.
— Я забув, дорогі товариші, поділитися з вами своєю радістю. Міс Еллен Кей зробила мені честь, погодившись стати моєю дружиною.
Еллен засоромилась і подумала:
«Ну навіщо він так широко оголошує про наші заручини! Наче поспішає весь світ повідомити про це».
Почулися привітальні вигуки і дружні аплодисменти. Всі кинулися поздоровляти Престо і Еллен. У Тоніо, немов у президента на традиційному прийомі в Білому домі, від рукостискань навіть рука заболіла.
Артистки, увагу яких давно вже привертав флердоранж Еллен, оточили її щільним колом. Спостережлива Еллен звернула увагу на те, що деякі артистки дивилися на неї немов із співчуттям, у декого в очах світилися приховані посмішки, а в посмішках — образлива двозначність.
«Чому вони так дивляться на мене? — думала вона, відчуваючи збентеження і тривогу. — Може, в них говорить прихована заздрість», заспокоїла себе Еллен.
Декорації були поставлені на місце, зйомка почалася. Ніколи ще артисти не грали з таким піднесенням. Сам Престо і Еллен перевершили себе.