Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
5. Положення п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу не застосовуються до прав та обов’язків, які охоплюються поняттям цивільно-правової відповідальності, оскільки питання застосування положень Цивільного кодексу 2003 р. щодо відповідальності до цих прав та обов’язків вирішується п. 11 Прикінцевих та перехідних положень.
6. Правило ч. 3 ст. 5 ЦК, яке не допускає застосування актів цивільного законодавства до прав та обов’язків, що виникли до моменту набрання чинності цими актами, є значно більш логічним і обґрунтованим, ніж п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу. І все ж стосовно Цивільного кодексу переважному застосуванню підлягає спеціальне правило п. 4 Прикінцевих і перехідних положень, а не ч. 3 ст. 5 ЦК, що формулює загальне правило.
5. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Правила ст. 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.
1. Положення Цивільного кодексу про спадкування застосовуються до спадщини, яка відкрилася до набрання чинності Цивільним кодексом, але до цього дня не була прийнята ні одним із спадкоємців. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 549 ЦК 1963 р. діями, що свідчать про прийняття спадщини, визнавався, зокрема, фактичний вступ до управління або володіння спадковим майном (незалежно від постійного проживання спадкоємців разом із спадкодавцем). Цивільний кодекс 2003 р. такого способу прийняття спадщини не передбачає.
2. Правила Цивільного кодексу про відумерлу спадщину підлягають застосуванню без обмежень щодо часу відкриття спадщини. Вони застосовуються і до випадків, коли до дня набрання чинності Цивільним кодексом спливло більше одного року (на що прямо вказується в абзаці другому п. 5 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу), і до випадків, коли відкриття спадщини відбулося після цього дня.
6. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
1. Цивільний кодекс встановлює не тільки більш тривалу порівняно з раніше чинним Цивільним кодексом позовну давність, а в окремих випадках — і менш тривалу (ст. 728; ч. 2 ст. 1298 ЦК). У тому і іншому випадках, якщо позовна давність не спливла до 1 січня 2004 р., з цього дня застосовуються правила Цивільного кодексу 2003 р. як щодо тривалості позовної давності, так і щодо порядку її обчислення.
7. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред’явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
1. У формулюванні цього пункту допущена помилка. Якщо слово «якого» не замінити на слово «яких», це формулювання є набором логічно не пов’язаних між собою слів, а тому застосування цього законодавчого положення буде неможливим. І все ж видається припустимим шляхом логічного тлумачення виправити цей дефект законодавчого тексту та зробити висновок про можливість його застосування відповідно до того розуміння його змісту, яке викладається в наступному пункті коментаря.
2. На виняток із правила п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність, яка діяла до 1 січня 2004 р., якщо право на позов виникло до 1 січня 2004 р. Слід звернути увагу на те, що при визначенні дня, з якого починається перебіг позовної давності, у ч. 1 ст. 261 ЦК йдеться тільки про день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а про день, з якого виникає право на позов, не йдеться.