Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919
- Автор: Капустянский Николай
- Год: 1946
- Язык: украинский
- Год: UNRRA Team 1066
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919». Краткое содержание книги:
На нашу думку, напрямок руху Волинської групи був ризикований, бо ми підставляли свое ліве кірило і тили двох дивізій під удари з боку 47-ї дивізії; проте, замір ШНА був на знищення ворога, що й було здійснене.
Плян нового маневру проти 47-ї й 58-ї дивізій доцільний і вчасний.
Акції групи полк. Удовиченка.
Тритижневі бої спочатку лише однієї, 3-ї дивізії, а потім і всієї групи Удовиченка – це зразок мистецького керування командного складу і покажчик надзвичайної упертости та витривалости війська. Це – красна сторінка бойової слави молодої Української Армії. Значення цих боїв для захисту Вапнярки і Христинівського напрямку та забезпечення операційної лінії на Київ видно без жодних коментарів.
Акції волинської групи.
Ком. групи Волинської і начальник Штабу полк. Мішківський одержали в Жмеринці від начальника Штабу і 1-го Генкварта остаточні вказівки щодо напряму наступу і енергійно почали маневр.
Завдання було важке, але виконання добре. 4-та дивізія з півночі ріже ближчі тили бойових частин, що билися з Удовиченком, і зачиняє їм шляхи відвороту на північ. Вона тримає зв'язок із 11-ю Галицькою бригадою. 2-га дивізія мусіла захопити ст. Рудницю і унеможливити відворот червоним на північний схід. Нарешті, Північній дивізії треба було позбавити Вапнярську червону групу доткнення з 47-ю дивізією й зруйнувати вороже запілля. Вона ж безпосередньо прикриває ліве крило Волинської групи.
4-та дивізія справилася з своїм завданням, – вона допомогла полк. Удовиченкові зломити з фронту большевиків і спричинилася до оточення нами їхніх бойових частин. 2-га дивізія (ще не заспокоєна по божковщині) не мала сили своєчасно захопити Рудницю і лише потім, за допомогою 4-ї дивізії, відтято, червоним шлях відвороту.
Акції от. Ярошевича були разом і обережні й енергійні. Він просувається вперед і тим часом одним полком (на лівому крилі) атакує колони 47-ї дивізії під час її руху на Бершадь.
Для затримки червоних на цьому напрямку він широко використовує повстанців, яким дає певне зарядження. Нарешті, не боячись, що 47-ма дивізія обійде його з північного боку, отаман Ярошевич продиравться вперед і захоплює ст. Кодиму. В цьому районі було розбито не менш, як два регулярні совєтські полки і знищено й розпорошено безліч обозів. Біля двох тисяч полонених захоплено Північною дивізією й повстанцями.
Акції Ю.Тютюнника.
Отаман Ю.Тютюнник провадив свої акції сміливо, відважно, але, здається, трохи по-повстанському.
Він і його Штаб не розрахували маршу 58-ї дивiзії від Вознесенська і можливости зустрінутися з нею під час походу. Тому Київська повстанська група переходить в наступ, не скупчивши своїх дивізій. Наслідком цього, 30.VІІІ. почалися зустрічні бої без єдиного пляну, кожної дивізії окремо. Правда, Комгрупи лишався при 5-й дивізії, але його Штаб в цей час перебував на ст. Гайворон і не брав участи в керуванні військами. Здається, якби Київська повстанська група раніш була з'єднана, то наслідки боїв були б інші, і правдоподібно Ю.Тютюнник міг би розбти обидві ворожі колони по черзі, або, принаймні, упоратися бодай з однією колоною.
Проте, енергійна атака 5-ю дивізією 30 і 31.VІІІ. лівої колони 58-ї дивізії, що звернула від Голованівська на північний захід, зв'язала 58-му дивізію і вона посунулася слідом за Київською групою. Також варта відзначення й упертість 5-ї дивізії, що з боями відходила на Умань-Христинівку, стримуючи далеко сильнішого від себе ворога. Нарешті, Ю.Тютюнник виправляє свою попередню помилку та скупчує і 12-ту дивізію під Христинівку, щоб усією групою боронити цей вузол.
Розділ XXXIV
здобуття Києва і бої за Ккоростень
Бої під Києвом.
ШГО видає розпорядження центрцьній групі (нею керує командир 3-го Галицького корпусу ген. Краузе) здобути Київ.
ШГО директивою ч. 233 з 26.VІІІ. пiдпорядковує групу СС і 2-й корпус безпосередньо НК ГА і наказує їм здобути Коростень. Розбитий під Фастовом і Білою Церквою ворог відійшов на укріплену позицію верст за 15 на південний захід від Києва, приблизно лінією Боярка-Білгородка, і тут намагався поставити опір нашому наступові. На Дніпрі, за допомогою своєї панцерної фльоти, червоні мають рухливу резерву, якою маневрують на наше праве крило в напрямок на Васильків. Її стримує Запорізька група.
30.VІІІ. центральна група по впертому бою проломила в районі Білгородки ворожу позицію, і біля 8-ї години вечора здобула Київ. Ворог потерпів важкі втрати. Багато полонених дісталося до наших рук. Здобич не підлягала обчисленню. Вогнеприпасу та різного майна вистарчило б на забезпечення всього нашого війська.