Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919
- Автор: Капустянский Николай
- Год: 1946
- Язык: украинский
- Год: UNRRA Team 1066
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919». Краткое содержание книги:
Але ця спроба скінчилась катастрофічно. Тоді червоне командування вирішує пробиватися на північ 47-ю дивізією через Бершадь-Соболівку і далі на Кублич-Теплик; сюди ж мусіли відійти й недобитки Вапнярської групи, що розсіялися по лісах і селах. 58-ма дивізія прямує назустріч 47-й, правим крилом на Христинівку.
Плян ШНА. Сх. ч. 25.
Зліквідувавши Вапнярську ворожу групу Командування Наддніпрянської армії вирішує повернути групу Удовиченка (3-тя дивізія й 11-та Галицька бригада) на схід, підсилити її бригадою УСС, що вже прибула, і вдарити по 47-й дивізії та йти на допомогу Ю.Тютюнникові. Київcькій групі поставлено завдання тримати в своїх руках Христинівку, чого б то не коштувало. Сюди на допомогу посилається три панцерні потяги.
Волинська група наступає на південь, на Бірзулу. Крім того, Командування НА звертається з проханням до ШГО, щоб він висунув у район Христинівки свіжу групу і відрізав відророт червоним з північного сходу. Цим маневром намічалося оточення 47-ї й 58-ї дивізій і їх знищення.
Розділ XXXIII
Оцінка. Акції червоних.
Большевики хоч і під натиском надзвичайно важких обставин, але не вдаються в тугу, а вирішують прориватися на північ. Ближча їхня мета – опанувати ст. Вапнярку, як вихідну точку для дальших акцій.
Захопивши Вапнярку, вони мали змогу пересунути сюди з Бірзули панцерні потяги й колійовий табір і далі вже пробиватися або на Жмеринку, або, через Христинівку, на Козятин.
Але наш маневр змішав карти червоному командуванню. Прорив на Вапнярку не здійснився. Тоді червоні рішають продертися між Вапняркою й Христинівкою і захопити Христинівку.
Надалі вони мали на увазі, розбивши нашу Київську повстанську групу, вирушити через Теплик-Христинівку на північний схід.
Звертає на себе увагу видатне керування з боку вищого командного складу південної червоної групи: 1) большевики, перед загрозою оточення, не втрачають надії, а швидко складають плян прориву і рішуче переводять його в життя. 2) По зміні ситуації (маневр НА) червоні вводять відповідні корективи в свої пляни. 3) Також звертає на себе увагу упертість і настирливість їхньої Вапнярської групи. Втрати в цих боях совєтське військо мало надто великі: так, наприклад, у боях під Крижополем 1.ІХ. лише на двох ворожих панцерних потягах забито й поранено більш, ніж 50 людей. На полі бою лишилися сотні забитих і тяжко поранених.
Одначе, трохи незрозуміле запізнення бойових дій гро 47-ї дивізії. Можливо припустити, що 47-ма дивізія, як остання резерва, чекала з'ясування ситуації на Вапнярському і Христинівському напрямках і рушила в бій, щоб стримати Волинську групу, але тут їй не пощастило. 58-ма дивізія теж енергійно наступає і веде бої з Київською групою.[70]
Розпорядження ШНА і акції наших груп.
Плян командування НА, на нашу думку, доцільний: скупчити всі сили, а потім уже влучним маневром бити ворога по черзі. Це був єдиний засіб боротися з сильнішим ворогом, щоб успішно виконати покладане на армію відповідальне завдання.
Групування сил і напрямки ударів теж відповідали обставинам. Перекинення на Христинівку Волинської групи привело б до нашої поразки під Вапняркою. Підсилення групи Удовиченка поодинокими дивізіями Волинців теж не дало б нам змоги розправитися з Ваднярською ворожою групою.
Також, на нашу думку, був доцільний і напрямок наступу Київської групи. Вона своїм рухом і боями притягла на себе всі сили 58-ї совєтської дивізії і дала час нашим ударним групам розбити ворога під Вапняркою.
Звертає на себе увагу повільне скупчення як Волинської групи, так і бригади УСС, що спричинилося до погіршення нашої ситуації. Атрофія залізничного руху не давала змоги швидко перекинути, порівнюючи, слабеньку Волинську групу. На перевезення 17-ти ешелонів з Війтівців (увесь склад Волинської групи) двохторовою залізницею потребувалося 15-16 діб. За нормальних умов усі 17 ешелонів легко перевезти за одну добу (лише 31.VІІІ останній полк 4-ї дивізії прибув на ст. Кирносівка). Правда, за цей час на допомогу Удовиченкові було перевезено залізницею 11-ту Галицьку бригаду, 9-ту дивізію і запасні куренї 3-ї дивізії. Це затримувало рух Волинської групи.[71]
Отже необхідно було чекати більш, як два тижні до остаточного скупчення Волинської групи і, треба відверто відзначити, що сили волі та витриманості у Командарма Наддніпрянської армії вистарчило. Маневрену групу пущено в діло лише цілком, і на вороже запілля.
70
[48] Операції Південної большевицької групи остільки цікаві, що автор сподівається випустити в світ спеціяльно для військових, окремий дослід марш-маневру червоних від Одеси до Коростеня.
71
[49] Крім того, на жаль, НК ГА не допомогла Наддніпрянській армії колійовим табором, якого вона захопила велику кількість.