Списоносці

— Я не можу говорити від імені організації, бо не знаю думки її керівників. Якщо не помиляюсь, вони зараз зайняті полюванням на партизанів. Я вже кілька років не брав участі в роботі організації.

— Ось вам і нагода відновити свою діяльність. Переконайте Титуса в необхідності здійснити цей задум.

— Але я не розумію вашої мети, — заперечив я. — Чого ви домагаєтесь від списоносців?

— Поки що нічого. Але німці щось планують. Надамо їм у цьому всебічну підтримку, бо їхні заходи відповідають нашим ідеалам майбутнього.

— Не подобається мені та гра, в якій я маю ходити з заплющеними очима.

Шельмеці голосно зареготав.

— Послухайте мене і розплющіть очі. Це залежить від вас, скільки ви зможете побачити. Отже, сьогодні ж підіть до фон Мерінга, бажано між четвертою і п'ятою годинами. Він вас чекатиме. Можливо, завтра вже буде пізно. Вам і досі щось незрозуміло?

— Гаразд, — погодився я, — піду.

Після обіду в домовлений час я зустрівся в «Асторії» з фон Мерінгом. Він прийняв мене як давнього знайомого.

— Коньяку? — запропонував Мерінг усміхаючись.

Я кивнув головою.

Він дістав з шафи пляшку — справжній французький коньяк три зірки.

— Я пробуду в Будапешті лише кілька днів. Владнаю деякі непорозуміння і виїду знову до Відня.

— Пане полковник, я до вас прийшов не як приватна особа, але й не з офіціальним дорученням.

— Ні так ні сяк? — зареготав він. — Тоді як же?

— Я звертаюсь до вас як професіональний антибільшовик до свого колеги. Мені хочеться з вами дуже щиро й серйозно поговорити.

Він прицмокнув язиком.

— Дуже цікаво! Я вас з задоволенням послухаю.

У загальних рисах я розповів йому про свої швейцарські переговори.

— Боротьбу проти більшовизму я веду ще з дев'ятнадцятого року. Це моє покликання, моя життєва мета. Я обурився, довідавшись про те, що наші урядові кола готують віроломний напад на райх — головного організатора і керівника боротьби проти комунізму!

Фон Мерінг став серйозним. Він замислено постукував олівцем. Здавалося, його думки блукають десь далеко, і він не чує моїх слів.

— Пане полковник, — озвався німець після тривалої мовчанки. — Ви були відвертим, тому і я говоритиму відверто. — Мерінг наповнив чарки, і ми випили. — У вас, мабуть, немає сумніву в тому, що перший удар у цій війні програно. На жаль, це факт. Чому ми програли війну? На мою думку, тому, що фюрер розпочав її проти всієї Європи, а треба було воювати тільки проти Радянського Союзу. Та вже нічого не вдієш. Так воно сталося. Отже, перший тур програно. Я вже навіть не цікавлюсь зведеннями про хід операцій на фронті, бо зайнятий підготовкою до нової війни. Тому з подякою приймаю ваші послуги і радий, що в майбутньому нам доведеться боротися пліч-о-пліч. Я приїхав сюди для того, щоб тимчасово припинити діяльність угорських розвідувальних, а також таємних організацій, в тому числі і «Списоносців», і тим самим зберегти їх на майбутнє. По-моєму, вам необхідно активніше виступати в керівництві «Списоносців». Більшість ваших людей слід евакуювати з території, окупованої росіянами. Натомість потрібно поставити таких людей, які не викликали б ніякої підозри, а згодом до них надіслати наших людей. Ця організаційна робота тепер найважливіша, і тому бажано, щоб ви взяли в ній активну участь.