Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
3. Несумісними є правова норма, що встановлена ч. 1 ст. 1167 ЦК («моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті»), з одного боку, і правові норми, що встановлені частиною другою цієї ж статті і передбачають випадки, коли моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, — з іншого. Їх несумісність ніяк не пов’язана із змістом диспозицій конкуруючих правових норм, оскільки їх диспозиції є тотожними. Їх несумісність пов’язана із змістом гіпотез. Правова норма, що встановлена ч. 1 ст. 1167 ЦК, допускає виникнення зобов’язань відшкодування моральної шкоди за наявності вини особи, яка її завдала. Навпаки, ч. 2 ст. 1167 ЦК виникнення зобов’язання відшкодування моральної шкоди не пов’язує з виною особи, яка цієї шкоди завдала. Одночасне застосування цих конкуруючих правових норм є неможливим. У ч. 1 ст. 1167 ЦК встановлюється загальна правова норма, що поширюється на всі відносини щодо відшкодування моральної шкоди. Вона визнає однією із умов виникнення зобов’язання відшкодування моральної шкоди вину особи, що завдала шкоди.
Правові норми, що встановлені ч. 2 ст. 1167 ЦК, є спеціальними, бо їх дія поширюється на окремі види відносин щодо відшкодуванню моральної шкоди. Ці правові норми передбачають відшкодування моральної шкоди незалежно від вини особи, яка цієї шкоди завдала. Ці спеціальні правові норми виключають застосування до відносин, на які поширюється дія ч. 2 ст. 1167 ЦК, правової норми, що встановлена ч. 1 ст. 1167 ЦК.
§ 51. Колізії між сумісними загальними і спеціальними нормами, диспозиції яких співвідносяться як рід і вид
Колізії між текстуально закріпленими сумісними правовими нормами, одна із яких є загальною, а інша — спеціальною, диспозиції яких співвідносяться як рід і вид, не можуть вирішуватись за допомогою правила про перевагу при правозастосуванні спеціальної правової норми (перед загальною).
1. Диспозиції сумісних правових норм можуть співвідноситись як рід і вид, а можуть співвідноситись як два види, що належать до одного роду. Наведемо низку пар правових норм, диспозиції яких співвідносяться як рід і вид, і які за сферою їх дії співвідносяться як загальна і спеціальна.
Загальна правова норма, що встановлена ст. 1218 ЦК і поширюється на всі спадкові правовідносини, включає до складу спадщини усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Ті права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, а тому припиняються у зв’язку з його смертю і не входять до складу спадщини, визначаються у ст. 1219 ЦК. Але в ст. 1230, 1231 ЦК встановлюється низка спеціальних правових норм, що стосуються окремих видів прав та обов'язків і визначають можливість їх спадкування. Зокрема, встановлюються наступні спеціальні правові норми:
1) до складу спадщини входить «право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов’язаннях» (ч. 1 ст. 1230 ЦК). Диспозиція цієї спеціальної правової норми є сумісною з диспозицією загальної правової норми, встановленої ст. 1218 ЦК: якщо зазначена спеціальна правова норма передбачає спадкування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов’язаннях, то загальна правова норма, що встановлена ст. 1218 ЦК, передбачає можливість спадкування будь-яких прав, крім тих, що перелічені в ст. 1219 ЦК. Отже, диспозиція загальної правової норми, що встановлена ст. 1218 ЦК, охоплює собою і диспозицію спеціальної правової норми, що встановлена ч. 1 ст. 1230 ЦК, тобто диспозиції цих двох правових норм співвідносяться як рід і вид;