Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити

'ять років тому я хворів, та ще й депресія мене охопила. Лікарі сказали, що у мене виразка шлунка, і посадили мене на дієту. Я пив молоко і їв яйця, аж мене почало нудити від них. Але мені не покращало. Якось я прочитав статтю про рак. Мені здалося, що у мене всі симптоми цієї недуги. Тепер я не хвилювався. Я був нажаханий. Природно, що мій шлунок тепер палав вогнем. Останнім ударом було те, що у двадцять чотири мене визнали непридатним для служби у війську! Напевне, я був у кепському стані, хоч зазвичай у такому віці наступає розквіт фізичних сил.

Я не бачив жодного променя надії. У відчаї я спробував проаналізувати, як довів себе до такого стану. І поступово мені відкрилася правда. За два роки до того я вів щасливе і здорове життя моряка, але мусив покинути море і піти на завод. Мені не подобалась робота на заводі, крім того, я опинився у товаристві найгірших песимістів, яких тільки можна було зустріти. Вони постійно бурчали. Все було не так. Вони проклинали свою роботу, платню, шефа і все на світі. Я зрозумів, що підсвідомо починаю перейматися їхнім занепадництвом.

Поступово я почав усвідомлювати, що моя виразка стала наслідком моїх власних негативних думок та емоцій. Тому я вирішив повернутися до роботи, яку любив, — працювати моряком, а також спілкуватися з людьми, які мислять конструктивно й оптимістично. Напевне, це рішення врятувало моє життя. Я цілеспрямовано шукав друзів, які думали прогресивно — здорових, оптимістичних чоловіків, вільних від тривоги... і виразки шлунка. Щойно змінилися мої емоції, як змінився і мій шлунок. Незабаром я взагалі забув, що у мене була виразка. Я побачив, що заразитися здоров'ям, щастям та успіхом так само легко, як і перейнятися чужими тривогами, озлобленістю та невдачами. Це був найважливіший урок у моєму житті. Я мав би зрозуміти це давно. Я чув і читав про це десятки разів. Але мені довелося дорого заплатити за цей досвід.