Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.

Прагнення збалансувати інтереси держави та платників податків на прибуток підприємств зумовило доцільність поетапного переходу до передбаченої п. 1 ст. 151 розділу ІИ ПК України загальної ставки в 16 відсотків. На перехідний період встановлені такі ставки податку на прибуток:

— з 1 квітня 2011 р. по 31 грудня 2011 р. включно — 23 відсотки;

— з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. включно — 21 відсоток;

— з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. включно — 19 відсотків;

— з 1 січня 2014 р. — 16 відсотків.

Пункт 11 підрозділу 4 розділу XX ПК України передбачає порядок віднесення до витрат сум внесків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників, а також деяких інших внесків, передбачених у законодавстві, зокрема в абзаці другому п. 142.2 ст. 142 ПК України. Загальний обсяг таких внесків не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої відповідній найманій особі протягом податкового року, на який припадають певні податкові періоди. Зазначений пункт діє в перехідний період до прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу (впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування).

У п. 12 підрозділу 4 розділу XX законодавець передбачив, що метод нарахувань процентів (комісійних) за кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання заборгованості, яка визнана безнадійною. Такий захід має тимчасовий характер — до 01.01.2014 р.

Особливості у визначенні доходів мають і підприємства житлово-комунального господарства, що передбачено у п. 13 підрозділу 4 розділу XX ПК України. Зокрема, до 1 січня 2014 року датою збільшення доходів підприємств житлово-комунального господарства (далі — ЖКГ) від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку, крім випадків, якщо таке надходження відбувається у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані до дати набрання чинності розділом III ПК України. При цьому підприємства ЖКГ у складі собівартості реалізації житлово-комунальних послуг визнають витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі фактично сплачених за них коштів, крім випадків, якщо така сплата відбувається в рахунок погашення заборгованості за такі роботи, послуги, придбані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу. Балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів, придбаних до дати набрання чинності розділом III цього ПК України, а сплачених після цієї дати, визнаються в складі витрат у сумі фактичної сплачених за них коштів. Варто зауважити, що дію п. 13 не поширено на платників податків — ліцензіатів з постачанням електричної та/або теплової енергії.