Велика маленька брехня
- Автор: Мориарти Лиана
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-966-948-139-9
- Переводчик: Катерина Іванова
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Велика маленька брехня». Краткое содержание книги:
Велика маленька брехня - блискучий роман про колишніх чоловіків, других дружин, матерів та дочок, шкільний скандал та маленьку брехню, котра може стати смертельною.
— Я думав, може, налаштувати переадресацію доменного імені, — сказав Натан. — Але для цього мені однаково треба зайти в її акаунт. Світ обертається навколо логінів. Може, якийсь ІТ-геній і міг би зламати сайт, це ґуґлівський акаунт, але це займе час. Рано чи пізно, ми його здолаємо, але найшвидше було б, якби вона сама це зробила.
— Так, — сказала Маделін. Видобула з сумки ключ від машини. — Я заберу її зі школи раніше.
— Ти мусиш їй сказати, тобто ми, ми мусимо сказати їй, щоб вона прибрала цей сайт. — Маделін чула, як цокає клавіатура під пальцями Натана, котрий перебирав варіанти паролю. — Ми — її батьки. Ми мусимо сказати їй, що якщо вона нас не послухає, то будуть певні… е-е-е-е… наслідки.
Було трохи смішно чути, як Натан вживає такі сучасні педагогічні терміни, як «наслідки».
— Ага, це буде дуже просто, — сказала Маделін. — Їй чотирнадцять, вона думає, що рятує світ, а ще вона — уперта, як осел.
— Ми скажемо їй, що вона буде під домашнім арештом, — збуджено вигукнув Натан, очевидно згадавши, що саме так батьки карають тінейджерів в американських ситкомах.
— Їй це сподобається. Вона гратиме роль мучениці за правду.
— Але ж, на бога, це ж несерйозно, правда? — запитав Натан. — Вона ж не збирається і справді це зробити. Зайнятися сексом з якимось чужим мужиком? Я не можу… У неї ж навіть хлопця ніколи не було, чи був?
— Наскільки я знаю, вона навіть ще не цілувалася, — сказала Маделін. І їй захотілося плакати, бо вона точно знала, що б сказала їй Абігель у відповідь: «Ті дівчатка теж ще не цілувалися».
Вона стиснула ключі у руці.
— Треба поспішати. Часу в мене лише до закінчення уроків, бо ж мушу забрати менших.
А потім вона згадала, що їй дзвонив Перрі та просив забрати близнюків, бо Селеста захворіла. Ліве око засмикалося.
— Маделін, — сказав Натан. — Тільки не кричи на неї, добре? Бо…
— Ти смієшся? Звісно я на неї кричатиму! — закричала Маделін. — Вона збирається продати свою цноту через інтернет!
Розділ шістдесят перший
Після спільного ранку у «Блакитному блюзі» Джейн відвезла Зіггі до школи.
— Ти скажеш Максу, щоб він припинив ображати Амабеллу? — запитав він, коли вони припаркувалися.
— Хтось із дорослих із ним поговорить, — Джейн повернула ключі у замку запалювання. — Мабуть, все таки не я. Може, Панна Барнс.
Вона намагалася придумати, як же їй повестися у цій ситуації. Може, їй варто просто зараз піти до директора? Але вона б охочіше поговорила з панною Барнс, котра скоріше повірить, що Зіггі не намагається відвернути звинувачення від себе, вказавши на когось іншого. А ще панна Барнс знала, що Селеста і Джейн були подругами. Тож вона розумітиме всю незручність ситуації.
Але панна Барнс зараз на уроках. Вона ж не може забрати її з уроків. Вона напише їй імейл та попросить передзвонити.
Але Джейн хотіла розповісти комусь просто зараз. Може, таки варто піти до пані Ліпманн? Не схоже було, що Амабеллі загрожувала смертельна небезпека. Очевидно, помічник учителя очей з неї не спускає. Джейн від нетерплячки хотілося тільки й промовляти: «Це не мій син! Це її син!»
А як щодо бідолашної Селести? Може, насамперед треба подзвонити та попередити її? Адже саме так вчинила б добра подруга, хіба ні? Мабуть, так. Було щось жахливе і нещире у тому, щоб зробити це за її спиною. Вона б не пережила, якби це вплинуло б на їхню дружбу.
— Йдемо, мамо, — нетерпляче сказав Зіггі. — Чому ти просто сидиш і так дивно дивишся?
Джейн відстебнула ремінь безпеки та повернулася до Зіггі.
— Ти все правильно зробив Зіггі, коли розповів мені про Макса.
— Я тобі не говорив! — Зіггі, котрий уже теж відстебнув ремінь та був готовий вискочити з машини, раптом кинувся до неї — переляканий, обурений.
— Вибач, вибач! — сказала Джейн. — Ні, звісно, ти мені нічого не говорив. У жодному разі.
— Бо я пообіцяв Амабеллі, що ніколи-ніколи нікому не скажу, — Зіггі вмостився поміж пасажирським та водійським сидіннями, так, щоб його схвильоване обличчя було поруч з її. Джейн побачила, що над верхньою губою залишилася пляма від солодкого липкого соусу від млинців.
— Все правильно. Ти дотримав своєї обіцянки, — Джейн лизнула пальця та спробувала відтерти пляму.
— Я дотримав обіцянки, — Зіггі відвертався від її пальця. — Я добре вмію дотримувати обіцянки.
— А пам’ятаєш орієнтаційну зустріч? — Джейн облишила спроби витерти його обличчя. — Коли Амабелла сказала, що це ти її скривдив? Чому вона так сказала?