Велика маленька брехня

— То що там сталося? Що то за сімейні обставини?

Маделін дуже спокійно, так само спокійно, як і Ед, сказала:

— Знаєш, Абігель, люди в інтернеті пишуть про секс з моєю чотирнадцятирічною донькою.

Абігель завовтузилася та пробурмотіла:

— Я так і знала.

Мимоволі Маделін подумала, що це несвідомий рух означає, що все буде добре, Абігель уже, мабуть, сама пошкодувала, що це зробила. Вона занадто далеко зайшла і тепер шукала виходу. Вона хотіла, щоб батьки наказали їй прибрати сайт.

— Люба, я розумію, що ти хотіла зробити, — сказала вона. — Ти придумала кампанію із «гачком», щоб привернути увагу. Це круто. Розумно. Але в цьому випадку, цей «гачок» аж надто сенсаційний. І ти не доб’єшся своїх цілей. Люди не думають про порушення прав людини, все, про що вони думають, — це те, що чотринадцятирічна дівчина продає свою цноту.

— Мені байдуже, — сказала Абігель. — Я хочу зібрати гроші. Я хочу привернути увагу. Я хочу хоч щось зробити, але не сказати «Який жах!» — і все.

— Так, але ти ані грошей не збереш, ані уваги не привернеш до проблеми. Ти лише привертаєш увагу до себе. «Абігель Мак-Кензі, чотирнадцятирічна дівчинка, яка пробувала виставити свою цноту на аукціон». І ніхто навіть не пригадає, що ти робила це задля благодійності. Ця інформація залишиться в інтернеті і буде доступна твоїм майбутнім роботодавцям.

І тут Абігель сказала своє сміховинне «Однаково».

Ніби справа була лише у ставленні до цього всього.

— Скажи мені, Абігель, ти збираєшся іти до кінця? Ти знаєш, що ще не досягла віку згоди? Тобі лише чотирнадцять. Ти ще занадто молода, щоб займатися сексом. — Голос Маделін затремтів.

— Ті дівчатка також! — голос Абігель також тремтів.

Вона мала надміру розвинену уяву. Занадто сильну емпатію. Саме це Маделін намагалася пояснити Бонні зранку під час зборів. Ті дівчатка для Абігель були абсолютно реальні, звісно, вони і були реальні, у світі багато реального болю, і у цей самий момент люди переживають невимовні страждання, і закрити своє серце від цього не можна, але й не можна лишати його неприкритим, інакше ти просто не зможеш жити своїм життям, якщо вже сталося так, що ти волею абсолютного випадку, живеш у раю на землі. Ти мусиш знати, що у світі існує зло, мусиш робити те, що у твоїх силах, а потім забути про все і думати про нові туфлі.

— І ми щось із цим робитимемо, — сказала Маделін. — Подумаємо разом над публічною кампанією, щоб привернути увагу. Залучимо Еда! Він знає журналістів…

— Ні, — невиразно сказала Абігель. — Ти так кажеш, але ти нічого не робитимеш. Будеш занята, а потім про все забудеш.

— Обіцяю тобі, — почала Маделін. Вона розуміла, що у словах Абігель була правда.

— Ні, — відказала Абігель.

— Власне, це не обговорюється, — сказала Маделін. — Ти все ще дитина, і якщо треба буде, я звернуся до поліції. Цей веб-сайт треба прибрати, Абігель.

— Я його не приберу, — сказала Абігель. — І не дам татові паролі, навіть якщо ви мене катуватимете.