Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4199-7
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга друга. Князі Галицькі-Острозькі». Краткое содержание книги:
У правдивому світлі трактуються воєнні баталії, дипломатичні кроки та державні інтереси тогочасних країн — наших близьких і далеких сусідів.
Для широкого кола читачів.
Але для князя Острозького різниця між ворогами… полягала лише в способі військових виправ татар і московитів, що потребувало різної тактики ведення військових баталій.
Власне, уся діяльність К.І. Острозького як воєначальника спростовує ідеологему… (московитів. — В.Б.) щодо опозиції «єдиновірній Русі» й «мусульманському Сходу». Військові виправи Острозького проводилися за принципом: свій-чужий» [46, с. 22].
Московити для князя Костянтина Івановича Острозького (Галицького) у ХV–ХVІ століттях, як і для всього руського (українського) люду, були чужими. Скажімо конкретніше: були загарбниками, тобто — лютими ворогами.
За минулі роки і століття у наших відносинах нічого не змінилося. Я пишу ці рядки 10 квітня 2014 року, коли московити-загарбники знову прийшли на нашу землю.
«Серед гучних перемог гетьмана Костянтина Івановича Острозького осібне місце займають ті, які він одержав під Вишнівцем та під Оршею. Обидві події дістали значний резонанс і були докладно описані книжниками (переважно польськими. — В.Б.). Під Вишнівцем, поблизу Лопушни, очолюване князем 6-тисячне військо погромило учетверо більші сили кримського хана Менглі-Гірея, звільнивши 16 тисяч полонених (28 квітня 1512 р.). Перебіг битви відтворено у поемі невідомого автора «Про вибиття татар перекопських під Вишнівцем року 1512-го» [44, с. 524].
Автор пропонує за цим давнім першоджерелом дослідити, як в ті далекі часи сприймали перемоги знаного українського полководця. Та й взагалі: була це велика слава, гідна тієї людини, чи, можливо, — ні. Послухаємо давню поему:
«Король Зиґмунд і нова королева польська
Саме в Кракові були, аж вість: перекопський
Царик голову підняв, небезпека близько,
В Руський край Менглі-Гірей йде з великим військом.
Як годиться королю, батькові вітчизни,
Спохопився, щоб одбить меч поганський, грізний.
Двір свій швидко відіслав жовнірству в підмогу,
Щоб Поділля захистить, укріпить залоги.
Також шляхта й рицарство руське родовите
Виступали, щоб татар спільно погромити.
Костянтин, як гетьман-князь, спішно вирушає,
Він литвинів, волинян під рукою має.
Сил татарських двадцять п’ять тисяч, а чи й більше
На лічбі тоді було, злих, щонайлютіших.
В руськім краї немалі учиняли шкоди,
Бо ж сам цар Менглі-Гірей ними верховодив.
Аж під Білки вже було підійшли загони,
Коли гетьман польний там став на оборону.
Він сім сотень до ноги вибив бусурманів,
Нашим мужності додав, настрахав поганих;
Ані жодного живим звідти не пустили,
Бідних бранців весь полон в цілості відбили…»
[44, с. 524–525].
За текстом зрозуміло, що поему написала людина-патріот Польського королівства. Спочатку віддала належне польському королю і королеві, які зобов’язані були дбати про вітчизну — організувати відсіч кримським татарам.
Автор поеми чітко вказав кількість татарського війська на чолі з ханом, що прийшло грабувати Поділля. Орда налічувала 25 тисяч вояків. Послухаємо далі:
«Як звитяжців у бою слава увінчала,
Молодці довкола них гуртуватись стали.
Польське й руське військо теж довго не барилось,
А побіля Вишнівця в полі розложилось.
Із Литви князь Костянтин три тисячі добрих
Мужніх воїнів привів, битися готових.
Князь Михайло з Вишнівця був при нім з синами
Й князь Андрій із Збаража, котрі над військами
Теж могли гетьманувать, але Костянтина
Визнано було всіма гетьманом єдиним.
Гетьман польний Станіслав, рицар славний, мужній,
Що під Білками татар знищив осоружних,
По звитяжстві осмілів і з полком хоробрим
За ордою назирав, допікав їй добре.
Костянтин з коронними військ проводирями
Раду радив, як узять верх над ворогами.
Більшій силі хитрість звик він протиставляти,
Бусурман стрічав стократ, знав, як подолати.
На свій досвід бойовий гетьман покладався,
Та охоче й до порад добрих дослухався.
Мудру раду дав усім гетьман іменитий,