Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника
- Автор: Сідак Володимир Степанович, Осташко Тетяна Сергіївна
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-966-8201-75-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника». Краткое содержание книги:
Вперше публікуються матеріали судової та слідчої справ П. Болбочана, його листи до провідників Директорії УНР, уривки зі спогадів сучасників.
Книга розрахована на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Дальше Афанасьев видав приказ звільнити Полковника Мартоса (брата премьера) з посади начальника охорони експедиції заготовок грошових паперів і вислати його за межи Галичини.
Він-же видав був приказа заарештувати товариша Міністра Нянчура 455 однак пізніше його відминив, про це було доставлено копію приказа. (Афанасьев підписується керуючим Міністерства Фінансів).
1-го Травня в кавярні «Австрія» я бачив Маевського 456 і Афанасьева; з ними були ще майор і сотник Галицької армії і ще один Наддніпрянець. Маевський щось їм читав, з відірваних слів, які я почув, я виніс вражіння, що він читає лист до когось з делегатів на мировій конференції, щоб він вживав заходи щоби конференція признала переворот. Кривицький 457 виїхав до Праги буцім-би в справі заключения валютного договору і вивіз з собою чужоземну валюту. В Станіславові находиться Болбочан. Кажуть, що він купив дім де сходяться всі монархисти і взагалі буржуазні елементи на наради. Болбочан страшно розкиду є грішми. Він купив недавно брилянтовий перстень за 10 000 карбованців, браслет за 15 000 гривень і заказав вісім шовкових костюмів для жінки.
Взагалі в Станіславові багато Наддніпрянців закупило камяниці. Даньків 458 мав купити в Теребовлі камяницю за 150 000 карбованців.
В Тернополі мене питали як виглядає Оскілко 459 і Агапієв 460. Були чутки, що він мав тікати на Луцьк або на Угорщину. Там же казали мені, що якийсь француз з двума деньщиками тайком пробивається до Петлюри невідомо з якою метою.
Молода Галицька інтелігенція і селянство бажає тісної з луки з Україною. Селянство хоче землі без викупу.
Дальше воно дуже невдоволено, що до війська не беруть поляків і жидів. Селянство домогається, щоби полякам не давать землі через те, що вони її не боронять.
Козаки і учительство бажає, щоби його зрівняли що до платні з Наддніпрянцями. 1-го Травня на робітничому святі в Станіславові робітники винесли резолюцію, якою визнають Директорію. Вони висказались за знесення кордону і за одно правительство.
Зі всіх галицьких діячів до тісної злуки з Україною вороже ставиться один тільки Лев Бачинський 461. Він каже, що Україна Галичині нічого не дала, більшовикам дала хліб і цукор, а Галичині нічого.
Між козаками в Галичині дуже мало тепер дезертирства, давнійше було. Були випадки, що до села посилали артилерію. Тепер видно більше зрозуміли положення. Коли хто втече з війська, то до його родичів посилають карну експедицію, коли експедиція не найде козака дома, то забирає коня, корову, кури і т. д.
Робітництво добре зорганізовано. Провідниками його були Безпалко 462 і Темницький 463. Можна надіятися, що Секретаріят скоро уступить своє місце більш лівому. Багато тому пошкодило те, що деякі з членів уряду начали торговати нафтою.
Позаяк робітництво добре організоване, то можна надіятися, що все пройде без проливу крови.
Подаючи про все вищезазначене до Вашого відома вважаю необхідним засновати в Станиславові постійний пункт.
Пунктом по моїй думці може керувати…[33], але йому потрібно двох людей, з котріх один мусить обов’язково галичанин, який би знав добре польську і німецьку мову.
Підписав: Співробітник N.
Родзивилів 7-го Травня 1919 р.
З оригіналом згідно:
Т. в. о. Начальника Відділу
Внутрішньої Інформації Марченко 464.
(ЦДАВО України. — Ф.3810. — Оп.1. — Спр.2. — Арк.65–66. Копія.)
Документ № 14
Повновласть отамана П. Болбочана
24 травня 1919 р.
Державний Секретаріат Військових Справ
Дов. Ч. 4806
Повновласть
Отаман Петро Федорович БАЛБАЧАН уповноважений Д[ержавним] Секретаріатом] Військових] С[прав] з всіх людей на Західній Україні, котрі не підлягають опублико-ваному приказови мобілізації [на] формования охотних формацій. Місце побуту формования район Микулинці, Скалат і на полудни. За випосаджене тих формацій то е крісами і мундирами і т. д. відповідає отаман Балбачан. Потрібні гроші асигнує Державний Секретаріят. Розуміється що отаман Балбачан має право формувати ті формації із всіх прочих людий як взагалі з наддніпрянців. Місцеві адміністрації повинні і мають це формование попирати.
Станиславів, дня 24. мая 1919.
За секретаря (Підпис) [34]
(ЦДАВО України. — Ф.3810. — Оп.1 — Спр.2. — Арк.22. Оригінал.)
33
Так у тексті.
34
Печатка: «Державний Секретаріат військових справ».
На звороті документа — штамп реєстрації документа в Тернополі 27.5.1919 р. і печатка: «Команда міста Тернопіль».