Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гаррі Поттер (uk) #6
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-966-7047-29-0
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
— Гаррі! Джіні!
До них бігла розрум’янена Герміона в плащі, шапці й рукавичках.
— Я повернулася години дві тому, оце відвідала Геґріда й Бак… тобто Чахокрила, — захекано повідомила вона. — Гарно відсвяткували Різдво?
— Так, — одразу відповів Рон, — чимало подій, Руфус Скрім…
— Гаррі, я щось для тебе маю, — Герміона навіть не глянула на Рона. й бровою не повела, ніби його й не чула. — Ой, стривайте… пароль. Поміркованість.
— Отож, — кволо зітхнула Гладка Пані і відхилилася, відкриваючи отвір за портретом.
— Що з нею? — здивувався Гаррі.
— Очевидно, перепила під час Різдва, — закотила очі Герміона й перша увійшла до переповненої вітальні. — Гладка Пані зі своєю подругою Віолеттою видудлила всі запаси вина на картині з п’яними ченцями — тій, що біля класу заклинань. Але то таке…
Вона понишпорила в кишені й вийняла сувій пергаменту, списаний Дамблдоровим почерком.
— Чудово, — зрадів Гаррі, відразу розгорнув пергамент і довідався, що черговий урок з Дамблдором заплановано вже на завтрашній вечір. — Я йому повинен стільки всього розповісти… і вам теж. Ходімо десь сядемо…
Але тієї миті почувся голосний писк: «Рончик-Бончик!». — хтозна-звідки вилетіла Лаванда Браун і кинулася Ронові в обійми. Дехто з присутніх захихотів; Герміона дзвінко розсміялася й звернулася до Джіні:
— Там є столик… підемо?
— Ні, дякую, я обіцяла зустрітися з Діном, — відмовилася Джіні, хоч Гаррі й помітив, що сказала вона це без особливого завзяття. Покинувши Рона з Лавандою, які, здавалося, демонструють боротьбу у вертикальному положенні, Гаррі повів Герміону до вільного столика.
— То як відсвяткувала Різдво?
— Та нормально, — стенула вона плечима. — Нічого особливого. А як було у «Рончика-Бончика»?
— Зараз розкажу, — відповів Гаррі. — Але чуєш, Герміоно, чи не можеш ти…
— Ні, не можу, — рішуче урвала вона його. — Навіть не проси.
— Я думав, що минуть різдвяні…
— Гаррі, це Гладка Пані видудлила бочку п’ятсотлітнього вина, а не я. То про які важливі новини ти хотів мені розповісти?
Вона була надто сердита, щоб з нею сперечатися, тож Гаррі на деякий час забув про Рона й переповів їй підслухану розмову Мелфоя зі Снейпом.
Коли він закінчив, Герміона якийсь час замислено сиділа, а тоді запитала:
— А ти не думаєш…
— …що він прикинувся, ніби пропонує допомогу, щоб хитрощами змусити Мелфоя розповісти, що той задумав?
— Так, — погодилася Герміона.
— Ронів тато й Люпин теж так думають, — неохоче визнав Гаррі. — Але це доводить, що Мелфой таки щось замислив. Згодна?
— Згодна, — поволі відповіла вона.
— І він виконує накази Волдеморта, як я й казав!
— Гм… а чи хтось із них згадував Волдеморта? Гаррі насупився, намагаючись пригадати.
— Не пам’ятаю… Снейп точно казав «твій хазяїн», а хто ж іще то міг бути?
— Не знаю, — закусила губу Герміона. — Може, його батько?
Вона, заглиблена у свої думки, дивилася в другий бік кімнати, не помічаючи навіть, як Лаванда лоскоче Рона.
— А як там Люпин?
— Не дуже, — відповів Гаррі й розповів їй про Люпинове перебування серед вовкулак і про труднощі, які в того виникли під час виконання завдання. — Ти коли-небудь чула про Фенріра Ґрейбека?
— Чула! — стривожено підтвердила Герміона. — І ти, Гаррі, теж чув!
— Коли, на історії магії? Ти ж добре знаєш, що я ніколи не слухаю…
— Ні-ні, не на історії магії… Мелфой залякував ним Борджина! — нагадала Герміона. — На алеї Ноктерн, невже не пам’ятаєш? Він сказав, що Ґрейбек — давній друг родини, який перевірятиме, що поробляє Борджин!
Гаррі витріщився на неї з роззявленим ротом.
— Я й забув! Але ж це доводить, що Мелфой — смертежер, бо інакше як він міг підтримувати зв’язок з Ґрейбеком, ще й наказувати тому, що робити?
— Підозріло, — ледь чутно погодилась Герміона. — Хіба…
— Ой, та перестань, — роздратувався Гаррі, — тут уже нічого не вигадаєш!
— Можливо, то було порожнє, нічим не підкріплене залякування.
— Як тебе просто дивуюся, — похитав головою Гаррі. — Побачимо, хто з нас має рацію… Герміоно, ти ще захочеш узяти свої слова назад — так, як зараз воліли б це зробити в міністерстві. До речі, я ще ж посварився з Руфусом Скрімджером…
І далі цілий вечір вони дружно лаяли Міністерство магії, бо Герміона, як і Рон, вважала, що після всього, що міністерство влаштувало Гаррі торік, звертатися до нього по допомогу — величезне нахабство.
Новий семестр почався на другий день з приємної несподіванки для шестикласників: на дошці оголошень хтось уночі пришпилив велике повідомлення.