Olya_#1

— Дурниці, неважливо… — Оля енергійно замахала руками. — Він бачить вогні, голограми, мерехтіння реклам, ну?..

— Та що «ну»?!

— Вони його веселять? Викликають ейфорію?

— Думаю… ні. Інакше навіщо б він..?

— Так. Смертник бачив нетрі, або «заброшку», або могильовську підземку, бачив, як там живуть люди, як вони мруть від примітивних болячок, злидарюють, гризуться, старіють і таке інше. Ну якщо не сам смертник, то граймер, який його програмував — неважливо. Все, що відбувається в центрі розваг, викликає у нього інакші почуття — він немов бачить все це під іншим кутом.

— Ну… приблизно.

Макс повів рукою.

— Так би чинив будь-який толковий криптограф.

— Як оцей смертник?

— Ні, ну… От якби я, наприклад, опинилась у чийомусь геть мені невідомому дрімі, то в першу чергу б взялась його прорубувати — моєю метою було б вивалитись за площину дріму, таким чином, я б могла бачити його приховані нутрощі, і як наслідок — принципи його функціонування. Дивись — смертник заходить у центр Soft Dreams і бачить реклами, і, вірогідно, його бісить те, що така кількість енергену іде бозна на що, коли його люди голодують. Він бачить оці атракціони, на кшталт отих-от мехів, і казиться від того, що така кількість кредитів іде на іграшки, коли його люди крафтять з домашніх дронів прицільні системи для гвинтівок і плетуть маскхалати з крадених комплектуючих… котрі потім паляться сторожовими баштами за довбані милі. Він думає, що люди плавають в дурнуватих ігрових дрімах, а в них там на базах не вистачає обчислювальних потужностей не те що на онлайн-тренування, а навіть на банальний моніторинг трафіку чи той же крафт. Інакше кажучи — хоч і по-своєму, але смертник, як і криптограф, починає «прозрівати» дрім. Ага, він думає, реклами такі яскраві і красиві, щоб ти зайшов, чи купив, чи замовив. Ага, дитячі мехи постійно вдосконалюються, аби злупити з батьків більше грошей, більше й більше. Ага, дріми все більш складні, аби ти модифікував інтерфейс. А забігайлівки просто в центрі розваг, аби ти жер, не виходячи, і все ніс і ніс грошенята… Коротше! Смертник чи повстанець розуміє, ну, власне, НАМАЦУЄ, основну лінію дріму, інтуїтивно, назвемо це, скажімо, «Реклама Soft Dreams»…

— Ну? До чого ти ведеш?..

— Веду я до того, що, скажімо… Тобі не здалося, коли ти прилетів, що в оцей відомий нам як «реклама» дрім проламалось щось чуже й нетутешнє, щось стороннє?

— Вірус?

— Ні, не вірус і не смертник. Смертник — образ, і вірус — образ, вони сплетені лейтмотивами, але вони тут не вирішальні… Власне, можна було б сказати, що шматок чужорідного дріму якимось чином потрапив у цей, так буває, це називається «програмна дифузія» — проте отой чужий дрім хтось же має змоделювати і підтримувати, не кажучи вже…

— Це Арзамасова?

— Ні, ні, в тому ж бо й штука… Ні, Арзамасова, звичайно, затіяла це все, але вона не може бути каталізатором експансивного дріму, адже його складові частини — бойовий вірус виробництва Роскосмосу, сигнатури його атаки — все це позиційно вище за неї — не креш і Роскосмос походить від Арзамасової, а скоріше навпаки, а отже, порушено рівневу ієрархію, а так не буває — це суперечить законам дрім-модингу, так просто не буває.