Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9500-8
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
Проте головне запитання: якщо у наших не вистачало наземних сил у цьому районі для контактного останнього великого бою з ворогом, то чи можна було завдати йому більших втрат із відстані: штурмовою авіацією з повітря та артилерією ствольною і реактивною з землі?
Вийшовши вночі зі Слов’янська, бойовики вже зранку на видноті у світлу пору доби стирчали кілька годин на своєму здебільшого цивільному транспорті та з кількома одиницями бронетехніки на центральній площі Краматорська. Потужний вогневий удар по такій цілі міг би завдати їм значних втрат. Проте військове командування сил АТО притримувалося тактики мінімізації обстрілів міської забудови, побоюючись звинувачень у завданні шкоди цивільним. Тобто для того, щоб, припустимо, відкрити вогонь зі ствольної та реактивної артилерії по центральній площі Краматорська, треба було крім точного цілевказування і коригування вогню комусь взяти на себе велику політичну відповідальність. І бути готовим не боятися потенційних звинувачень у руйнуванні центральної частини міста Краматорська і можливих жертв серед цивільних. Тоді такого старшого офіцера у командуванні АТО не знайшлося.
Відтак тому, простоявши зранку на центральній площі Краматорська кілька годин, колона противника довгою змією з кількох сотень переважно цивільних транспортних засобів потяглася за маршрутом Слов’янськ — Краматорськ — Дружківка — Костянтинівка — Авідіївка — Донецьк. Чи можна було цій змії відрубати голову? Адже така перемога була б тріумфальною і, можливо, змінила б хід подальшої історії війни з Росією.
П’ятого липня зранку після більш ніж двох із половиною місяців окупації у звільнене місто сили АТО заходили без бою з кількох напрямків. Десантники та спецпризначенці висувалися з напрямку основної траси М-03 через район Славкурорту. Рухалися всі у бойових порядках напоготів, бо скрізь чекали на засідки. Найпідозріліших місцевих мешканців-чоловіків про всяк випадок ввічливо клали на землю і ретельно розпитували, чи, бува, не бачили когось підозрілого. Проте ніякого організованого спротиву вже не було.
Символічно, що війна України за Незалежність від споконвічного російського ворога розпочалася у місті Слов’янську, сама назва якого є символом колись спільного із ним цивілізаційного простору. Два з половиною місяці окупації наочно показали примарність цього міфу. Безпідставні арешти, жорстокі катування, позасудові страти, підступні засідки. Протягом цього часу Україна пройшла складний шлях від повної розгубленості перед жорстоким і потворним обличчям «руського міра» до максимальної мобілізації; від зради і втрати бронетехніки — до героїзму і самопожертви; від болю втрат — до радості перемог. Так, не було військового тріумфу, але було звільнення великих територій: на плечах гіркінців українська армія після Слов’янська взяла лише на Донеччині Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку, Торецьк, Бахмут і Авдіївку. На Луганщині звільнили Сіверськ, Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Слов’янськ став символом тяжкої, вистражданої перемоги і неодмінного звільнення всієї української землі від агресора.
• Зведення новин
Терористи вночі покинули Слов’янськ і прорвалися в Краматорськ.колона терористів, попри щільний вогонь із боку силовиків, прорвалася до Краматорська. Очевидці в групі Kramatorsk у Фейсбук повідомляють, що 3 КамАЗи, 2 танки і 8 машин без фар пролетіли трасою зі Слов’янська і поїхали до центру Краматорська, де знаходиться головний штаб місцевих бойовиків.
Крім того, в мікрорайоні Лазурний помітили 1 БТР і 5 авто терористів.
У Твіттері користувачі повідомляють про 50 одиницях техніки терористів, які полями прорвалися до Краматорська.
• Блок-пост на виїзді з Краматорська в бік Донецька пустий. Терористи масово залишають захоплені міста Донецької області та колонами прямують до Донецька. Одна з таких колон покинула Костянтинівку.
• Один з керівників терористів Ігор «Стрєлок» Гіркін та значна частина бойовиків втекли зі Слов’янська.Бойовики тікають зі Слов’янська лісами та полями, їм дозволяють вийти з міста, щоб не постраждало мирне населення. Терористи зі Слов’янська дісталися Донецька та вже обстріляли базу відпочинку, де розміщувалися біженці із захоплених терористами міст.