Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
Келен подивилася на простягнуту до неї руку.
— Я все одно не можу тебе вибачити. І ніколи не прощу.
Денна чекала, не опускаючи руки.
— Єдине прощення, якого я потребувала, мені було вже даровано.
Келен ще раз глянула на її руку і нарешті простягнула назустріч свою.
— Клянуся врятувати того, кого ми любимо.
Їх руки стикнулися. Запанувало мовчання. Потім Денна прибрала руку:
— Пора. Його час закінчується. Келен кивнула.
— Коли він прийде в себе, подбай про нього. Клеймо зникне, але рана залишиться.
І вона буде дуже глибокою. Келен знову кивнула.
— Тут є цілителька. Вона його вилікує.
Очі Денни були сповнені співчуття.
— Спасибі тобі, Келен, за те, що ти любиш його досить сильно, щоб йому допомогти. Хай зберігають вас обох добрі духи. — Вона посміхнулася слабкою, переляканою посмішкою. — На жаль, я більше не побачу добрих духів, інакше неодмінно попросила б їх подбати про вас.
Келен мовчки торкнулася руки Денни, в душі молячись, щоб тієї вистачило сил. У відповідь Денна погладила її по щоці і повернулася до Річарда. Її рука лягла на клеймо і немов би розчинилася в ньому. Груди Річарда піднялася.
Обличчя Денни спотворилося від болю. Вона відкинула голову, і крик її вразив Келен в саме серце. А потім вона зникла. Річард застогнав. Келен кинулася до нього. Вона плакала.
— Келен? — Прохрипів він. — Келен, що трапилося? Мені боляче… Мені дуже боляче…
— Лежи спокійно, коханий. Все добре. Я тут, і ти в безпеці. Зараз тобі допоможуть.
Він кивнув. Келен кинулася до дверей і відчинила її. Старійшини, зібравшись у гурток, сиділи майже біля порога.
— Швидше! — Закричала Келен. — Несіть його до Ніссель! Немає часу кликати її сюди!
17
Річард поворухнувся, і Келен підняла голову. Перш ніж зупинитися на її обличчі, його сірі очі пробіглися по кімнаті.
— Де ми?
Вона легенько погладила його по плечу:
— У Ніссель. Вона лікувала твій опік.
Він торкнувся пов'язки у себе на грудях і скривився:
— І давно? Скільки зараз часу?
Келен протерла очі і подивилася на прочинені двері, в яку вливався тьмяний світ білий.
— Розвиднілось годину або дві назад. Нісселя спить в задній кімнаті. Вона всю ніч провозилися з твоєю раною. Старійшини всі зовні. Вони так і не йшли з тих пір, як тебе принесли.
— Принесли? Коли це було?
— Опівночі.
Річард знову озирнувся.
— Так що ж сталося? Тут був Даркен Рал… — Він узяв її за руку. — Він торкнувся мене. Він… він мене затаврував. Куди він пішов? І що було потім?
Келен похитала головою:
— Не знаю. Він просто зник.
Річард до болю стиснув їй кисть.
— Що значить «зник»? Повернувся назад у зелене світло? Назад в Підземний світ?
Вона схопила його за пальці:
— Річард! Мені боляче!
Він відразу розтиснув руку.
— Прости. — Він поклав її голову на здорове плече. — Я не хотів. Пробач, будь ласка. — Він шумно зітхнув і додав:
— До сих пір не можу повірити, що я виявився таким дурнем.
Келен поцілувала його в шию:
— Мені було не так вже й боляче.
— Я не про це. Бути настільки тупим, щоб викликати його з Підземного світу! Але ж мене ж попереджали. Я повинен був задуматися. Я повинен був відмовитися! А я, як дурень, думав тільки про одне і забув, що в світі є й інші речі! Тільки божевільний міг це зробити!
Келен здригнулася.
— Не говори так, — шепнула вона. — Ти не божевільний. — Вона встала і подивилася на нього зверху вниз. — Ніколи не смій так про себе говорити!
Він сів навпроти неї і знову поморщився, торкнувшись своєї пов'язки. Його пальці пробігли по її щоці і торкнулися волосся. Річард посміхнувся, і від цієї усмішки у неї защеміло серце.
Він подивився їй в очі.
— Ти найпрекрасніша жінка в світі. Я тобі вже говорив про це?
— Тисячу разів.
— І це правда. Я люблю твої зелені очі і твоє волосся. У тебе найкраще волосся, яке я бачив. Я люблю тебе більше всього на світі.
Келен намагалася утримати сльози.
— Я теж люблю тебе більше всього на світі. Будь ласка, Річард, пообіцяй, що ти ніколи не засумніваєшся у моїй любові. Що б не сталося.
Він погладив її по щоці.
— Обіцяю. Клянуся, що ніколи не засумніваюся в твоїй любові. Що б не сталося. Годиться? А в чому справа?
Вона притулилася до нього і, поклавши голову йому на плече, обняла його обережно, щоб не потривожити рану.
— Даркен Рал налякав мене, от і все. Я боялася, що він спалить тебе своєю рукою. Я думала, ти помреш.