Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
— Не думаю, що з твого боку це буде вірним рішенням. Якщо він не хоче розповідати мені про це, мабуть, мені не слід цього знати.
— Ти зобов'язана. Ти зобов'язана його зрозуміти, якщо хочеш йому допомогти. У певному сенсі я розумію його краще, ніж ти. Я доводила його до межі божевілля і навіть за грань. Я бачила його в пустелі божевілля. Я сама була там разом з ним і утримувала його.
Келен втупилася на неї. Вона нарешті усвідомила, що виражають очі Денни, коли вона дивиться на Річарда. Келен не вірила їй.
— Ти його любиш!
Денна глянула на неї.
— Він любить тебе. Цю любов я використовувала, щоб його мучити. Я підводила його впритул до смерті, але не давала йому померти. Інші можуть довести людину до краю швидше, але не можуть довго утримувати його там. Вони весь час норовлять поспішити і вбивають жертву, перш ніж та встигне випробувати найгостріші муки і найжорстокіше божевілля. Даркен Рал вибрав мене, тому що в мене був талант не дати людині померти передчасно і заподіяти навіть ще більші страждання. Даркен Рал особисто вчив мене. Іноді мені доводилося годинами сидіти і чекати, знаючи, що ще хоч один дотик ейджа — і Річард помре. І поки я сиділа і чекала, коли можна буде почати мучити його знову, він все шепотів твоє ім'я, знову і знову. Годинами. Він навіть сам не усвідомлював, що робить це. Ти була тією ниточкою, яка прив'язувала його до життя. Тієї ниточкою, яка дозволяла мені завдавати йому надприродного болю. Дозволяла штовхати його все ближче до смерті і все глибше в божевілля. Я використовувала його любов до тебе, щоб карати його тоді, коли інші засоби вже не діяли. І коли я сиділа так, слухаючи, як він шепоче твоє ім'я, я мріяла, що коли-небудь, хай всього лише раз, він покличе мене. Але він не покликав жодного разу. За це я його мучила більше, ніж за все інше.
По щоках Келен бігли сльози.
— Будь ласка, Денна! Я не хочу нічого більше чути! Не бажаю знати, що допомагала тобі робити те, що ти робила. Я цього не винесу!
— Ти повинна. Я навіть ще не починала розповідати про те, що тобі необхідно знати, якщо хочеш його врятувати. Ти повинна зрозуміти, як саме я використовувала магію і чому він так ненавидить її — навіть в собі. Я це розумію, тому що Даркен Рал проробляв зі мною те ж саме.
Келен сиділа, безглуздим поглядом втупившись в нікуди, а Денна розповідала, що саме вона робила з Річардом. Як користувалася ейджом.
Вона детально описувала кожен дотик і пояснювала, що за ним слідує. Келен добре пам'ятала, що вона відчула, торкнувшись ейджа, — позбавляючий розуму біль. Але тепер вона розуміла, що це було найменше з того, на що здатний цей предмет.
Вона плакала, а Денна розповідала, як вона приковувала Річарда до стіни і, відтягнувши за волосся його голову, вставляла ейдж йому у вухо. Розповідала про те, як він в змозі був витерпіти це, тому що любив Келен. Келен була вражена, слухаючи жахливі описи того, що йому довелося пережити.
Того, що йому довелося пережити через магію; того, що йому довелося пережити через власну магію. Келен боялася навіть глянути на Денну.
Боялася зловити її погляд. І це був тільки початок.
Нарешті шлунок її збунтувався, і вона піднесла тремтячу руку до рота, щоб вгамувати блювоту. Те, про що говорила Денна, вже не вміщалося в слова.
Келен намагалася змусити себе перестати плакати і не могла. Вона благала добрих духів зробити так, щоб Денна замовкла і перестала говорити речі, які неможливо слухати, але Денна все говорила. Вона говорила про те, що Морд-Сіт роблять зі своїми чоловіками і чому їхні чоловіки ніколи не живуть довго.
Вона не упустила ні однієї, навіть самої інтимної подробиці. І природно, сказала про те, що Річард пережив те, чого не пережив би жоден інший чоловік.
На цьому місці Келен не витримала. Вона відвернулася і, зробивши кілька нетвердих кроків, впала на коліна. Тримаючись однією рукою за живіт, а іншою впираючись в землю, вона корчилася в нападах блювоти, поки її шлунок не спорожнів. Денна стояла над нею і гладила по голові. Віддихавшись, Келен відчула її дотик. Вона спробувала викликати блискавку, але не знайшла в собі сил. Вона розривалася між необхідністю зробити все для порятунку Річарда і бажанням знищити цю жінку за допомогою магії Кон Дар.
— Забери… від мене… руки… — Видавила вона в проміжках між риданнями. Рука Денни перестала торкатися її волосся. Шлунок Келен знову конвульсивно стиснувся. — Скільки разів ти робила з ним це?
— Багато. Але справа не в цьому.
Келен в сказі обернулася і, стиснувши кулаки, заверещала:
— Скільки разів?!
Голос Денни був спокійним і м'яким: