Відьма
- Автор: Хьювелт Томас Олд
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-617-7535-23-1
- Переводчик: Олег Грицаєнко
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Відьма». Краткое содержание книги:
Для читачів віком від шістнадцяти років.
Нажахана юрба дивилася, і звуки бичування оповивали її, і кожен відчув, ніби батіг шмагає його власну шкіру. Ляскання батога розносилось над усім містом, воно полинули долиною, на південь, уздовж ріки. Воно змусило молекули повітря запаморочливо кружляти у радіусі багатьох миль довкола. Якби хтось того ранку приклав вухо до металевого скелета Моста Ведмежої гори, він почув би тремтіння від шмагання батога, легке, ніби помах крил метелика. Але вуха до металу ніхто не приклав, бо ніхто не знав, що коїлося у Блек-Спрінзі. У ранкову годину пік люди їхали між Гайлендом і Пікскілом, слухаючи місцеві радіостанції «WJGK» і «WPKF». Слухали на трасах, під час руху, на мобільних телефонах, жуючи звичний сніданок людей, які щоранку їздять в інше місце на роботу, — багель, загорнутий у паперовий пакет. Америка прокидалася. Доброго ранку, Америко.
Коли кат підняв руку для восьмого удару, юрбою несподівано пробігло тривожне тремтіння. Люди скрикували, показували кудись пальцями, з вуст у вуста пошепки передавали: «Відьма… Катаріна… відьма… Катаріна… відьма тут…» Усі ті, хто стояв на західному боці перехрестя, одночасно підвели голови й побачили Катаріну ван Вайлер на центральному балконі «Пойнт-ту-Пойнт Інн». Ніхто не знає, що то було: чи то прояв колективної галюцинації, чи, можливо, якесь темне диво, але як тільки вони помітили її, кожен у натовпі побачив одне й те саме кошмарне видіння: відьмині очі були розплющені. Ніби пастух, що пасе своє стадо, вона поглядала згори, дивилася на мордування на перехресті й… сміялася.
Секунда — і видіння щезло, але усі були переконані, що вони його справді побачили. Вони його пережили. Катаріна дійсно там стояла, хоча, звісно, її очі та рот були зашиті, як завжди. Але її поява серед людей не здавалася випадковою. Тієї ж миті чи наступної всі вони зрозуміли з непохитною впевненістю, що усю цю виставу влаштувала сама відьма, що своїм розтлінним шепотом вона якимось чином витягла з них усіх те найогидніше, що ховалося всередині, заради втілення якогось диявольського плану. Бо як же інакше вони, такі пристойні, праведні люди, без спротиву дозволили вплутати себе у таку дикунську, порочну, аморальну розправу?
Ця думка вивільнила в юрбі такий потужний, тваринний страх, що люди у паніці почали розбігатися, спотикаючись і топчучи одне одного ногами. То був суцільний бедлам. На східній і південній сторонах перехрестя люди спочатку не збагнули, що сталося, але швидко метушня поширилась і на них, почалася штовханина, усі воліли забратися звідти геть. Навіть Колтон Метерс нічого не робив, щоб утримати натовп на місці.
Один лише кат, здавалося, й не здогадувався про те, як змінилася атмосфера. Він завершив роботу над спинами Бурака і Джастіна. Ті висіли на ланцюгах і корчились від болю, їхні спини були місивом із кривавого м’яса, верхні частини та холоші джинсів мали темно-багровий колір; вони звісили голови, ніби імітуючи страсті Христові. З не меншим запалом кат продовжив хльостати закривавлене тіло непритомного Джейдона Холста, що погойдувалось, як лялька під кожним ударом батога.
Коли кат нарешті відрахував двадцять ударів, церковний дзвін замовк. На перехресті ще залишалася велика юрба, але й ті люди крадькома, з почуттями ганьби і сорому, зникали слідом за тими, що кинулись врозтіч з раптовою появою відьми. Дехто дивився вгору на Катаріну і робив жести, що захищали від лихого ока, але більшість просто відводила очі, й кожен дивився лише у тому напрямку, в якому він утікав геть із того місця. Усі мовчали. Багато хто плакав. Усі бажали стерти цю подію із власної пам’яті, й ніхто, абсолютно ніхто не обмовився про неї ані словом, коли повернувся додому.
Охоронці піднялися на поміст і звільнили від кайданів пошматовані тіла. Їх віднесли на марах, обличчями донизу, і в фургоні відправили до доктора Стентона, лікаря-терапевта, для належного лікування. Чимало часу знадобилося фургону, щоб прокласти собі шлях крізь юрбу. Поміст зруйнували, а оббризкані кров’ю дошки того ж самого дня пішли до дробарки. Комунальні служби почали прибирати перехрестя. Персонал готелю «Пойнт-ту-Пойнт Інн» накрив Катаріну навісом, а на шосе 293 зняли блокпости. Вже десь о дев’ятій не залишилося найменшого сліду від події, заради якої майже три тисячі людей зібралися того ранку на перехресті, а потім одностайно втекли звідти, гнані пекельним страхом.