Жахослов [збірник]

Кейт стримано роззирнулася. Юкі сиділа на задньому ряді, певно для того, щоб нікому не перешкоджати своєю високою зачіскою. В Англії – і, зауважила вона, в Ірландії теж – на японку в традиційному вбранні дивилися б, як на дику тварину, що втекла із цирку. Французи виявились більш толерантні – чи менш схильні віднаджувати клієнтів. Зрештою Юкі вже точно не була єврейкою. Клара хитрістю дістала квиток у ложу. Кейт побачила відблиск її театрального бінокля. Це було справедливо, що Клара отримала найкраще місце: адже вона зналася на пропонованих тут розвагах.

Маленький оркестр грав замогильну музику. Відвідувачам пропонували пригоститися вином, що подавали в чорних кубках з написом «ОТРУТА», і цукерками у вигляді черепів, очних яблук і жахливого вигляду плазунів. Кейт купила льодяник у вигляді кобри і облизувала її солодке рильце. Вона вела детальний список усіх кишенькових витрат, щоби потім надати його Персові[48] – помічнику месьє Еріка, який займався врегулюванням дрібних питань.

Довічна театралка, вона записувала всі свої зауваження щодо найнудніших патріотичних вистав і найвеселіших номерів мюзик-холів. Вона була присутня на прем’єрі відомої опери Ґілберта і Саллівана «Мікадо» (Юкі зізналася, що ніколи про таку не чула, хоча всі скрізь розпитували її про це) і на останній виставі провальної «серйозної драми» Ґілберта «Брантінгейм-голл». Була знайома з Оскаром Вайльдом, хоча так і не наважилася шукати зустрічі з ним тут, у Парижі, місці його вигнання. Вона сміялася з реприз Дена Ліно[49] й пісеньок Марі Ллойд,[50] затикала вуха, коли Карузо[51] брав свої найвищі ноти і коли чула індіанський клич Буффало Білла,[52] ахала, спостерігаючи за ілюзіями Маскелайна-молодшого[53] і засинала, дивлячись «Макбета» у виконанні Ірвінґа.[54] Вона бачила прибуття потяга і зникнення диявола в клубах пари й диму в Salon de Cinematographe.[55] Потрібно було щось неймовірне, аби вразити її.