Гноми і забіяки [Ei, slėpkitės! - uk]

Поспішаючи, а може, тому, що погано бачив, Гедрюс зачепився за дріт, яким колись огородили пасовисько для коней, і впав, здорово забивши коліно. Він так скрутився від болю, що Кудлик співчутливо заскавулів.

У цей час стежкою, що петляла мін? кущами, ішов насвистуючи Розбійник. Він зупинився і почав прислухатися. Кудликові Мікасова поведінка здалася підозрілою. Побачивши, що Гедрюсів погляд ніби каже Мікасові: «Все через тебе», собака сердито загавкав і кинувся на Розбійника.

— Ей! Дивися за своїм собакою! — крикнув Мікас. Але Гедрюс, стогнучи від болю, не покликав Кудлика, а подумав: «Кусай його, кусай! Хай знає…»

А собаки інколи так добре розуміють свого господаря, що їм і казати нічого не треба. Як тільки переляканий Мікас подався навтіки, Кудлик догнав його і вхопив за литку. Укусив, засоромився — все-таки Мікас був знайомий Кудликові — й, опустивши хвоста, повернувся до Гедрюса.

Расуте, мріючи про коштовний діамант і смачний пиріг з медом, навіть не помітила, як і коли поплавок пішов під воду. «Щось почепилося», — зрозуміла вона й потягла вудку. Високо над головою промайнув маленький смугастий окунець. Расуте з вудочкою кинулася на берег, на траву, і заходилась уважно розглядати здобич.

Ні, такий маленький не міг проковтнути великого діаманта. Окунець, широко роззявивши рота, показував, що ані в роті, ані в горлі в нього немає ніякого самоцвіта — лише в язик глибоко уп'явся гачок. У Расуте від жалю носик зросило потом.

— Ось зараз, зараз.. — заспокоювала вона окунця, що тріпався в руках. — Ну, роззяв ротика, роззяв. Потерпи, смугастенький… Я зараз вийму. Котику мій рідненький…