ФІЛОСОФСЬКІ ТРАКТАТИ

Сину, всю свою си­лу збе­ру, аби розв'яза­ти тобі ву­зол сей. Ти ж за­тям міцно. Те­тер­вак ба­чить сітку і в сітці їжу чи на­жив­ку. Що він ба­чить? Ба­чить хвіст, но­ги і п'яту сеї речі, го­ло­ви ж і сер­ця не ба­чить. Де ж сеї речі го­ло­ва? Чи є во­на чи­мось? Сер­це лов­ця в тілі йо­го, за­хо­ва­но­му за ку­пи­ною. От­же, те­тер­вак, ба­ча­чи са­му п'яту в сій речі, але не ба­ча­чи в ній го­ло­ви її, ба­ча­чи - не ба­чить, зря­чий тілес­но, а сліпий сер­цем. Тіло тілом, а сер­це - сер­цем. Ад­же се сліпо­та, ма­ти всіля­кої злості! Ось так усі не­ро­зумні чи­та­ють кни­гу світу сього. І не ко­рис­ту­ються ним, а в'язнуть у сітях йо­го. По­ча­ток річок та морів - се го­ло­ва, прірва ж сер­деч­на - го­ло­ва і по­ча­ток усім спра­вам і усьому світові… Ти ж, си­ну мій, чи­та­ючи кни­гу ви­ди­мо­го і зло­го світу сього, ди­вись сер­деч­ним своїм оком на са­ме сер­це йо­го, дже­ре­ло йо­го, тоді, пізнав­ши по­ча­ток і сім'я йо­го, бу­деш пра­вий і суд­дею уся­кій справі, ба­ча­чи го­ло­ву спра­ви і са­му суть, істи­на-бо зба­вить те­бе від уся­кої на­пасті. Так са­мо як є два ро­ди всього жи­­во­го і суті справ, так є два сер­ця. А ко­ли є два сер­ця, є два ду­хи - бла­гий і злий, істин­ний і брех­ли­вий… Си­ми дво­ма по­чат­ка­ми су­ди вся­ку спра­ву. Бо ко­ли сім'я і корінь благі, тоді благі й гілки, й пло­ди. Нині, си­ну мій, будь суд­дею і су­ди вчи­нок те­тер­ваків. А ко­ли га­разд осу­диш, бу­деш пер­ший суд­дя всьому світові. Су­ди ж отак.

Допався те­тер­вак до їжі. Ба­чиш ти се? Як не ба­чи­ти? Се і сви­ня ба­чить. Але є дос­те­мен­на тінь, п'ята і хвіст. Тінь се­бе ані вип­рав­дає, ні осу­дить. Во­на за­ле­жить від своєї го­ло­ви та істи­ни. Пог­лянь на дже­ре­ло її - на сер­це, що за­по­чат­ку­ва­­ло і зро­ди­ло її. Від надмірності сер­ця, тоб­то від прірви йо­­го, го­во­рять вус­та, хо­дять но­ги, див­ляться очі, тво­рять ру­ки. Ди­вись! Ко­ли те­тер­ва­ко­ве сер­це бла­ге, звідки зро­ди­ло­ся се йо­го діло? Тоді й діло бла­ге і вдяч­не. Та хіба не ба­чиш, яка га­дю­ча го­ло­ва у нього? Се діло зро­ди­ло­ся од нев­дяч­но­го сер­ця, нев­до­во­ле­но­го своєю до­лею, жадібно­го і та­ко­го, що по­жи­нає чу­же…

Се і є ос­та­точ­на істи­на - по­ба­чи­ти, який у кож­но­му ділі гніздиться дух: чи бла­гий, а чи злий. Не су­ди­ти за об­лич­чям, як об­луд­ни­ки. Час­то під не­доб­рим ли­цем і під не­гар­ною мас­кою при­таєне бо­жест­вен­не сяєво і бла­жен­не сер­це, в об­личчі ж світлім, ан­гельськім - са­та­на. Відтак, ба­ча­чи не­во­лю і по­лон те­тер­ва­ка, що ги­не для чу­жої ко­ристі, не ліни­ся пра­цю­ва­ти і для своєї влас­ної ви­го­ди і тво­ри­ти не­обхідне - бу­деш тоді вільний. А ко­ли не ста­неш собі са­мо­му ра­бом, зму­ше­ний бу­деш пра­цю­ва­ти на інших і, поз­бу­ва­ючись лег­кої, пот­ра­пиш у тяж­ку, сто­ри­цею, пра­цю.