Вежі мовчання

Перетятько подивився у вікно і нервово позіхнув.

— Ну добре, не хочете — як хочете. Але тоді підкажіть мені, будь ласка, як людина, навчена життєвим досвідом, яким подарункам надають перевагу дівчата у вашому місті?

— Таким же точно подарункам, як і у всіх інших містах. — Перетятько начепив окуляри й почав строчити заяву рівним, пружним почерком. — Універсальний подарунок для жінки повинен мати три головні якості. Він повинен бути великим, червоним і голосним. Тобто китайський дзвіночок із червоною стрічечкою — саме те, що треба.

Радик розсміявся.

— Втім, — продовжив Перетятько, — можливо, мої уявлення про жіночу натуру давно вже неактуальні. Хоча сумніваюся.

— А що стосується чоловіків?

— Життя середньостатистичного чоловіка в наших провінційних краях ділиться на три основні етапи. Перший етап — це лось. Другий — пафосний лось. І третій етап — просто лось. Лосі — молоді, здорові й дурні, їм здається, що для них немає нічого неможливого, але вони часто обламують роги в бійках або просто впавши на асфальт мордою після чергової пиячки. Але нові роги ростуть навіть швидше, ніж відпадають старі, тому на голові рогів стає занадто багато, і вона стає важкою і дуже погано думає. Через те і всі неприємності. Пафосні лосі — середній вік, пік можливостей і кар’єри, цим лосям доступно практично все, вони великодосвідчені й обережні, але від цього ще більш пафосні. Вони бережуть свої роги й усі свої інші чоловічі принади як зіницю ока, проте, навіть коли відвалюються старі роги, їхні лосиці піклуються про появу нових. Ну, а просто лосі — це просто лосі в похилих літах, тут, власне, без коментарів. Роги їм не потрібні в принципі. Залежно від того, на якому лосиному етапі свого життя перебуває чоловік, він і моделює свою поведінку. Я, наприклад, уже давно — просто лось, а от ви, Родіоне Костянтиновичу, — лось пафосний, у самому розквіті. Тому раджу вам сьогодні ж увечері купити квіти й китайський дзвіночок і запросити її на побачення. А завтра їдьте додому. Від гріха подалі…

Перетятько акуратно розписався, здув невидимі порошини з папірця і вклав його у файл.

— Спасибі за пораду, Юрію Олексійовичу. — Родіону стало якось не по собі, хоча секунду назад він від душі реготав над сентенціями старого. — Обов’язково так і зроблю. Але із заявою не поспішайте поки що, добре?

Перетятько суворо глянув на нього поверх окулярів, і Радик тільки тепер звернув увагу, які в того волохаті брови. У юридичному відділі ходили чутки, що ЮОП, зайшовши до перукарні, спочатку завжди просив підстригти йому брови. І якщо майстер траплявся недостатньо вмілий у цьому процесі, Перетятько відразу ж вимагав нового, справедливо вважаючи, що коли цирульник не в змозі по-людськи підстригти брови, то довіряти йому підстригання волосся ще й на голові — чисте божевілля.

— Ви дозволите мені ще раз вивчити цю справу щодо статті в газеті? Хочу розібратися.

Перетятько кивнув головою: