Таргани
- Автор: Несбё Ю
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-966-03-6507-0
- Переводчик: К. Г. Дуброва
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Таргани». Краткое содержание книги:
— Та що ви кажете! — мовив Харрі й подумав, чи встигне купити пива в барі до вильоту. — Годі вам. Тут можна відчути й щось гарне. Оновлення наприклад.
— Хотілося б, — сказав Торхус.
Розділ 5
Харрі Холе поправив сонцезахисні окуляри й глянув на ряд таксі біля міжнародного аеропорту Дон Муанг. Здавалося, він у ванні, де щойно вимкнули гарячий душ. Він уже знав: від високої вологості ніякі хитрування не допомагають. Нехай собі піт стікає по тілу, просто треба думати про щось інше. Гірше зі світлом. Крізь дешевий заляпаний пластик окулярів воно вражало осклянілі від алкоголю очі, викликаючи черговий напад головного болю, який досі тихо пульсував у скронях.
— 250 baht or metel taxі, sіl?
Харрі намагався зрозуміти, що хоче сказати таксист, який стояв перед ним. Переліт був пекельним. В аеропорту Цюріха продавалися тільки німецькі книжки, а в літаку показували «Звільніть Віллі — 2».
— Краще за лічильником, — сказав Харрі.
Говіркий данець, що сидів поруч із ним у літаку, анітрохи не переймаючись тим фактом, що Харрі був п’яний як чіп, діставав його порадами про те, як уникнути обману в Таїланді, — тема дійсно невичерпна. Данець вважав, що всі норвежці — такі собі бевзі, а тому обов’язок кожного данця — застерегти їх від ошуканців.
— Ти маєш скрізь торгуватися, — повчав його данець. — Це головне, затямив?
— А що буде, якщо я не стану торгуватися?
— Тоді ти розориш усіх нас.
— Це як?
— Через тебе злетять ціни, і в Таїланді все стане дорожчим для тих, хто приїде після нас.
Харрі уважно поглянув на співрозмовника. Бежева сорочка «Мальборо», новенькі шкіряні сандалії. Треба б ще випити.
— Сюрасак-роуд, сто одинадцять, — сказав Харрі, і водій, усміхаючись, поставив валізу в багажник і відкрив дверцята таксі. Харрі забрався усередину, помітивши, що кермо праворуч. — У нас у Норвегії переймаються, що англійці не хочуть відмовлятися від лівостороннього руху, — пробурмотів він, поки вони їхали по шосе. — Але недавно я почув, що, виявляється, купа народу їздить по лівому, а не по правому боці. Знаєте, хто це?
Водій подивився в дзеркальце й усміхнувся ще ширше:
— Сюрасак-роуд, yes?
— Китайці, бо в Китаї лівосторонній рух, — промурмотів Харрі, радіючи, що дорога перетинає імлистий, закупчений хмарочосами ландшафт, мов пряма сіра стріла. Бо ще кілька крутих віражів — й омлет від «Свісс Ейр» вилетить на заднє сидіння. — Чому лічильник не ввімкнено? — запитав він.
— Сюрасак-роуд, п’ятсот батів, yes?
Харрі відкинувся на сидіння й поглянув на небо. Вірніше, він підняв очі, але ніякого неба не було видно, тільки мутна поволока, підсвічена невидимим сонцем. Ось він, Бангкок, «місто янголів». Янголи носили марлеві маски й, розрізаючи повітря ножем, намагалися згадати, якого кольору було небо за старих часів.
Мабуть, він заснув, а коли розплющив очі, таксі зупинилося. Він підвівся з сидіння й побачив, що навколо повнісінько машин. Крамниці, відкриті прилавки й майстерні тулилися одне до одного уздовж тротуарів, що кишіли людьми, причому у всіх перехожих був такий вигляд, ніби вони точно знають, куди йдуть. І дуже туди поспішають. Шофер відкрив вікно, і до звуків радіо додалася міська какофонія. У розпеченому салоні пахло вихлопом і потом.
— Затор?
Водій весело закивав головою.
На зубах у Харрі зарипіло. Що він там таке читав про свинець, який ми вдихаємо: він рано чи пізно осідає в мозку? І від цього ми стаємо склеротиками. Чи психами?
Раптом, немов за велінням чарівної палички, машини рушили з місця, між ними, наче люті комахи, знову стали снувати мотоцикли й мопеди, запекло кидаючись напереріз у повній зневазі до смерті. Харрі нарахував чотири цілком аварійні ситуації.
— Навіть дивно, що нікого не зачепили, — сказав Харрі, щоб сказати хоч що-небудь.
Водій глянув у дзеркальце й усміхнувся.
— Зачепили. І не раз.
Коли вони нарешті зупинилися біля Управління поліції на Сюрасак-роуд, Харрі вже вирішив, що місто йому не до вподоби. Треба буде зробити справу, намагаючись поменше дихати, і першим же літаком, який буде, повернутися додому в Осло.
— Ласкаво просимо в Бангкок, Халлі.
Голова Управління був низенький, чорнявий і, ймовірно, вирішив продемонструвати, що й тут, у Таїланді, уміють вітати один одного по-західному. Він потиснув руку Харрі й енергійно потрусив її, щиро усміхаючись.