Panicoffski
- Автор: Кундер Ріо
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-114-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Panicoffski». Краткое содержание книги:
Латинські танці передбачають мінімум одягу, легкі рухи, легку музику, легкий секс. І от серед усього цього карнавалу до хлопця раптом приходить справжнє кохання.
Автор роману Ріо Кундер — насправді наш український поет Семен Либонь. Зараз він дійсно живе в Британії, і дійсно викладає сальсу. А про інші паралелі ми можемо тільки здогадуватися. Як фахівець, Семен твердить, що сальса — танець закоханих, у той час коли танго — це спогад про кохання. Спробуйте станцювати сальсу разом із героями Кундера-Либоня і зануритися в кохання у всіх його виявах — від легкого поверхневого аж до глибоко психологічного.
Перед вами один з рідкісних випадків, коли секс є не гарніром чи ілюстрацією, а головною темою, сюжетом та пружиною дійства. Секс — це танець. Танець — це кохання. Кохання — це сальса. Сальса — це секс. Коло замкнулося, і у вас немає виходу.
«Ріо, ну чого я маю переживати за того слизького Ніка Менотті? Він же ж не мій дєдушка? Правильно? Скабрезнику, бачте, схотілося запашного бразилійського м'ясна, яке, до речи, тамтешній нарід, про що Нікові явно невідомо, називає churasco. Що, не так? Вона ж тоді ще й англійською не говорила. То хай і не триндить, що його її уміще привабило, мистця злоїбучого!» — вів далі Освальдо телефонну тираду.
Я його заспокоїв, що, справді, якщо він не претендуватиме на свою виключність щодо Фабі, вимагаючи, щоб дівчина була лише з ним, то це буде лише на добре. Деякі дівчата роками ходять без чоловіка, а тут Фабіана матиме аж два. «А ти ж ще й кохатимеш, даруватимеш подарунки, напуватимеш, годуватимеш обідами і добре голубитимеш. Ти ж це зможеш без віаґри?»— питаю. «Та пішов ти! — захлинається від сміху голос у слухавці. — 3 віаґрою це надто легко. Будь-хто відразу скаже, що це ти і є чоловік мрії всього життя!» І коли Освальдо вже збирався класти слухавку, я ще сказав наостанок: «Освальдо, не пускай це на самоплив, обіцянки латиносок — то цяцянки, ти це чудово знаєш. Не давай їй часу отямитися, закрий шляхи до відступу, не дай пересидіти за відмовками, що там у неї багато роботи чи там що… О, до речи, робота. Твоя робота… Ти ж знаєш, що біля вас там, біля Лідса, у маєтку Гервуд Гауз у конференції позавтра братиме участь Болеслав Паленса?»
«Sweetie, маєш камеру? В маєтку внука Ґеорґа V позавтра близько 12 дня — людина, що знищила комунізм в Европі. Акредитую тебе як фотографа. Обід з лососем ґарантую. Можеш?» Фабіана відповіла вже за хвилину: «Так, де зустрічаємося?»
Ми їхали до маєтку Джорджа Ляселля — внука колишнього короля — в таксі. Фабі сиділа занадто близько, торкаючись ногою ноги, а я теревенив про Паленсу: «Коли його перша в комуністичному блоці незалежна профспілка «Солідарність» почала страйк, комуністи в Москві просто знавісніли. Як послухати новини, то це Паленса чи не власноруч їхнього улюбленця Леніна задушив. Тоді колеґа в універі так, для понту, почепив собі значка «Солідарности», що його фінська студентка привезла як сувенір. Так відразу хтось настукав, КҐБ — тут, як тут, коки йому в двері затискають, кричать: «Кто єщьо с табой работаєт?» тощо, а тоді з універу викинули, — і до доблесної кирзачево-портяночної робітничо-селянської в Афганістан. Це я так армію руську називаю, Фабі. Мені це важко пояснити, чому. Мабуть, через історичну й дещо патологічну ненависть українців до Росії. Та менше з тим. Отже, Паленса був мій великий герой. Я чи не вуса моржові навіть запустив, аби бути на нього схожим. Уяви, йому Нобелівську премію миру присудили 1983 року. Так він відмовився з Польщі виїздити, аби її прийняти, бо боявся, що комуністи назад не пустять. А він не хотів рух опору таким чином без голови лишити. Тоді президентом став. Коли я до Польщі приїхав, то його вже багато хто розлюбив: бачте, надто простий: електрик. Ґрафіті навіть величезні робили на стінах: «Больку, коню ти троянський!» Люблю я польський сенс гумору! Чекаю на зустріч із великим, що не кажи, нетерпінням. Ти ж знаєш, що вашого президента Жакаре навіть називають бразилійським Паленсою через подібність біографій?»