Український патріот з династії Габсбургів
- Автор: Терещенко Юрій, Осташко Тетяна
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-058-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Український патріот з династії Габсбургів». Краткое содержание книги:
Листування В. Габсбурга з К. Гужковським, М. Васильком, Є. Чикаленком, митрополитом А. Шептицьким та іншими українськими громадсько-політичними діячами проливає світло на маловідомі сторінки суспільно-політичного життя в Україні доби Першої світової війни та українських національно-визвольних змагань 1914–1921 рр. У книзі вміщено багатий ілюстративний матеріал.
Видання друге, доповнене.
Щиро Вам вдячний Василь Вишиваний в. р.
(Там само. — Арк. 257. Машинописна копія укр. м.).
Копія
Рабенштайн, 3 березня 1921 р.
Шановний Пане Васильку!
Перш за все дякую Вам за те, що Ви Були ласкаві залагодити мою грошову справу. Зі слів мого осавула я зрозумів, на великий мій жаль, що і мою відповідь до мого батька406 Ви, Шановний Пане Василько, трактуєте як направлену проти українсько-польської комбінації. Це мені тим більш боляче, що се зовсім не було в моїх намірах. Я розглядаю сю справу, як невеличкий родинний інцидент, і абсолютно не міг не реагувати на цю справу, бо в такім разі се було б моєю малодушностію. Що моя фамілія ще за часів монархії шкодила українській справі — це Вам найліпше відомо, і сей факт я лише сконстатував. Останній уступ також цілком відповідає дійсности, бо Поляки завжди казали Цісарю: «При тобі стоїм і за тебе голови покладем!» Сей факт я дозволив собі нагадати тим, які можливо дуже хтіли би стерти тепер з памяти інших людей та й самим позабути цю формулу вірности. Моя відповідь до мого батька йшла з глибини багато морально пережившого серця, яке все принесло в жертву своєму ідеалові — Українському Народові, навіть найсвятіше — родину. Ви Шановний Пане Василько, сподіваюся не поставите мені в вину моє прагнення, бо мені тільки 25 років, а я так багато морально та душевно пережив. Я людина без батьківщини, без дому; покинутий і, як Габсбург, можливо зненавиджений. Я не маю і не мав би нічого більше для себе чекати, якби мене не стримувало моє «останнє», моє «все» — віра у вільний Український Нарід. Цією вірою я живу, і се для мене моє «Все» і моє «Останнє». Моє інтерв’ю і мій лист до батька дуже пошкодили мені самому; це я знав добре, ще й до того заки я їх мав писати, і се може бути доказом того, що я працюю не в власних інтересах, а для народу, належати до якого — се моя гордість! Українська інтелігенція най ставиться до мене з презирством — се зрозуміло для мене, се маленькі люде, нарід же сього не зробить — се моє внутрішнє переконання і моя єдина втіха і нагорода в моєму сумному життю. Сі рядки мого листа, Шановний Пане Василько, ледве чи будуть й Вам зрозумілі, бо щоби їх зрозуміти треба пережити те, що пришилось пережити мені.
Я не пеїтик, а тому кажу завжди одверто все, чого інший не посміє сказати — така моя вада. Прошу Вас не доводити ні до чийого відома сього мого листа: він предназначений виключно для Вас, і я призвичаєний мої страждання переносити мовчки, бо часи, що ми переживаємо, і все те, що я пережив, зробили з мене фаталіста. До Вас-же пишу в надії, що Ви мене хоч трохи зрозумієте — та по старій приязні, яку я завжди відчував та відчуваю до Вас. Я сподіваюся, що Ви не будете мене суворо судити, коли передумаєте мого листа. При кінці його хочу ще раз сказати Вам лише слідуюче: Сам особисто я й не шукаю і не хочу нічого для себе від Українців; не мав і не маю ніякої амбіції, і ніколи її не матиму, бо мною керують лише мої ідеали. Я хочу пережити тільки одно: я хочу побачити вільний, незалежний об’єднаний Український Нарід. І нікому не дозволю я розбити сі мої ідеали, за які я завжди, при всяких умовах, буду боротися, бо ними й доля них лише я тільки й живу. Кінчаю свій лист проханням вірити мені, що сі рядки йдуть від серця, що тяжко зранено й кровиться, але й радіє, бо має своє найсвятіше в життю — Український Нарід.
Ваш завжди щирий Василь Вишиваний, в[ласно] р[учно].
Полковник УСС
(Там само. — Ф. 3696. — Оп. 2. — Спр. 7. — Арк. 216–217. Машинописна копія укр. м.).
Відень, 14.ІХ.1921 Таємно
Вельмишановний Пане Міністре, Любий Пане Василько Ваш лист був для мене несподіванкою і вразив мене дуже неприємно. 1. Що я маю вести велику агітацію проти уряду Петлюри — це просто брехня. Петлюра сам у всьому далеко краше з’орієнтований, ніж Ви, Вельмишановний Пане Міністре, догадуєтесь або може почуваєте. Петлюра поінформований про кожний крок; на внутрішньому українському фронтові панує абсолютна єдність і солідарність, хоч назверх ми на око поборюємося. Так мусить бути. Внутрі є прицім тільки одна орієнтація, а саме самостійної Великої України (Сян-Кавказ), яку бажають мати і здобути спільно всі напрямки серед українців, але щоб це здобути, на те діляться табори, бо назверх є різні орієнтації і різні шляхи. Так є з Петлюрою і мною. Внутрі ми одні, назверх на око смертельні вороги.
36
Переклад листа здійснений у Міністерстві закордонних справ УНР.
37
Переклад листа здійснений у Міністерстві закордонних справ УНР.