Необхідні речі

– Дру-уга спроба! – пробурмотів Браян, тоді видав дивний здушений сміх.

Він пожбурив ще один камінь у купку керамічних цяцьок, що стояли на столі біля дивана, але промахнувся. Камінь гахнув об стіну й вибив шмат штукатурки.

Браян узявся за ручку «плеймейта» і приволік його до іншого боку дому. Він розбив два вікна спальні. Запустив камінь завбільшки з буханку хліба у віконечко у верхній половині кухонних дверей, після чого поцілив у діру ще кількома. Один із каменів розтрощив кухонний комбайн «Квізінарт» на столі. Інший пробив скляні дверцята мікрохвильовки «Рейдаррендж» і приземлився просто всередині.

– Тре-етя спроба! Сідай, куций! – викрикнув Браян, а тоді так розреготався, що ледь штани не обмочив.

Коли спазми припинилися, він закінчив обхід будинку. Тепер «плеймейт» був уже не такий важкий, Браян зрозумів, що може нести його в одній руці. Останніми трьома каменюками він розбив вікна підвалу, що прозирали між Вілминими осінніми квітами, тоді повиривав кілька жмень квіток, для балансу. Закінчивши з цим, він зачинив холодильник, повернувся до велосипеда, поклав «плеймейт» у кошик і рушив додому.

Одразу біля Джерзиків жила родина Міслабурскі. Коли Браян виїхав з доріжки Джерзиків, місіс Міслабурскі відчинила свої вхідні двері й вийшла на поріг. Вона була одягнена в яскраво-зелений халат. Волосся зв’язане червоною хусткою. Жінка скидалася на рекламу Різдва в пеклі.

– Хлопче, що там діється? – різко запитала вона.

– Точно не знаю. Здається, містер і місіс Джерзики сваряться, – сказав Браян, не зупиняючи хід. – Я лише прийшов запитати, чи їм не треба, щоб хтось узимку розчищав їм подвір’я, але, думаю, краще прийти пізніше.